Марʼян Бєленький

У київському академічному театрі ім. Франка й де вистава за п’єсою славнозвісного ізраїльського драматурга Ханоха Левіна “Крум” у перекладі українською Мар’яна Бєленького. 

Режисер Давид Петросян. У головній ролі – Остап Ступка. У виставі беруть участь 6 заслужених та 6 народних артистів України. 

http://ft.org.ua/ua/performance/krum

 

Рецензії:

https://www.umoloda.kiev.ua/number/3625/164/149045/

 

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3078479-velika-mria-nevdahi-kruma-teatralna-premera.html

 

https://i-ua.tv/culture/26936-krok-u-nevidomist?fbclid=IwAR3GeVFs0P9ViykZyZSsvQ554x91VJkt9L9Qxex9eJWcpwsCKrlaGdPne-s

 

https://newsproteatr.blogspot.com/2020/08/Krum.html?

 

Остап Ступка про виставу:

https://www.youtube.com/watch?v=Uu8JOJTphIo

 

“Стальчук розповів, що перед початком роботи над роллю він прочитав п’єсу в російському варіанті, і тоді вона йому не дуже сподобалася, бо видалася не досить цільною – ніби окремі сценки, не пов’язані між собою. Але коли режисер Давид Петросян запропонував її український варіант у перекладі Мар’яна Бєленького, то вона набула цілісності і навіть більшої глибини, ніж мені здалося на перший погляд”.

http://ft.org.ua/ua/news/velika-mriya-nevdahi-kruma

 

Це- перша постановка п’єси славнозвісного ізраїльського драматурга українською. 

Мар’ян перші  40 років життя мешкав у Києві, а останні 30 — у Єрусалимі. 

 

Коли я приїхав до Ізраїлю  у 1991, мене дуже зацікавив феномен Ханоха Левіна. Я завдався питанням — чому ці жалюгідні січостатеві фантазії тяжко психічно хворої людини так розповсюждені в усьому світі? У пошуках відповіді, я прочитав усі 13 томів  12-томного зібрання його  творів, переклав російською 20 його пʼєс, та дві — українською, але відповіді так і не знайшов… 

 

Після основного тексту йдуть посилання на пʼєси та анотації до них. Українських перекладів тут нема, вони у мене, можу надіслати. Бо не знаю, де їх розміщати. 

 

Душа Ханоха Левіна післе його смерті втілилася у мені.  Я перекладаю його усім серцем, нирками, легенями, на іншими органами. Різница в тому, что Левін бул психом, а я — нормальний (хоча…)

 Кілька років я жив поруч з персонажами Левіна. Образливі, жалюгідні невдахи -«шлемазли», вони панічно бояться жінок та іх власного незрозумілого тяготіння до них. Персонажі пʼєс Левіна — з задвигами ,  зайобами, придуркуваті, поцоваті — кожен на свій лад. Я такий самий! Немов  Левін усіх з мене писав. Тому мені легко перекладати Левіна. Жінки у його пʼєсам кажуть чоловікам те ж, що казала моя жінка під час розлучення  «Усі влаштувалися в житті, крім тебе»

Припустимо, зараз я теж влаштувався. Завдяки перекладам пʼєс з івриту російською та українською. До речі, мої українські переклади — це перші переклади пʼєс з івриту українською. Чомусь до мене до цього ніхто не додумався. 

Але я, як чесна людина, маю своїм обовʼязком попередити. Той, хто уважно читає Левіна, може стати антисемітом.  Левін показує нам, що одвічне життя євреїв у ворожому середовищі, бажання вижити за будь-яку ціну, виховують у людей зовсім не кращі риси….

Для меня Левін — завжди  живий, він завжди зі мною — у горі, в надії і в радісті. Левін — в моїх мріях, у кожному щасливому дні, коли я дізнаюся про чергову постановку його пʼєси у моєму перекладі.  

Герої Левіна поводять себе нелогічно і нерозумно. Як я. Тобто якщо я зацікавлений у тому, щоб пʼєси у моїх перекладах ставили у театрах, нащо ж я «топлю» свого потенціального годувальника? А отак. Мені важливіше викрикнути правду. Бо я, як на мене  — єдиний українець (хоч і єврейської національності), що прочитав усього Левіна. 

Адже  теж був таким невдахою- «шлемазлом»,  доки всемогущий Господь, що вивів мене з совіцького рабства до израїльської свободи, напоумив мене зайнятися перекладами пʼєс. Я тільки стежу, щоб мої персонажі розмовляли  нормальною людьською мовою, щоб глядач негайно забув що це переклад,  щоб він бачив людей, а не євреїв. 

У мистецтві, як і у бізнесі, успіхів досягає той, хто робить щось уперше, що до нього ніхто не робив.

Тому маю пропозицію Я пропоную, щоб у пʼєсах Левіна грали діти. По-перше, вони й поводяться як діти. Капризні, розбещені, розпещені. Я ж і сам такий. По-друге — це ж яка фішка! Діти грають дорослих! 

ІМХО, пʼєси Левіна написані для театра ляльок. Але ставити Левіна у ляльках поки що додумалися тільки у Болгарії. Той, хто перший зробить це в Україні…   

. Якщо читати пʼєси Левіна одна за одною, у хронологічному порядку, виходить картина повної моральної деградації,  розпаду особистості автора. Від пʼєси до пʼєси маразм кріпчає. У перших пʼєсах діють маже нормальні люди. 

Там є сюжет, конфлікт, завʼязка, кульминація, розвʼязка. Персонажі спілкуються, намагаються вирішити свох проблеми, щоправда — ідіотськими засобами. Так і ми ж з вами іноді так робимо. 

— А як же ти розумієш те, що пʼєси Левіна ставлять у усьому світі? — спитаєте ви. 

А як отого «Чорного квадрата» продали за мільон доларів? Намалювати «Чорного квадрата» — це ще не мистецтво. Мистецтво — це умовити лохів, що він коштує мільон.  

А як звичайнісінький писуар став непорушним фактом всесвітнього мистецтва? Наберіть у Вікі «Марсель Дюшан»

Від пʼєси до пʼеси герої перестають один одного розуміти, бачити і слухати. Кожен говорить про своє, ніхто нікого не слухає. Як у житті. Це вже пацієнти психіатричної кліники, кожен із  своїм диагнозом. Зміст балачок персонажей тоне в тумані, а в останніх «пʼєсах» перетворюється у  шизофренічну маячню. Але на момент написання цих пʼєс Левін був вже класиком  Усе це поставлено. 

Дія пʼєс Левіна відбувається у ніякій країні у ніякий час. Це — рентген людьских відношень. Щасливих людей у Левіна немає. Кожен нещасний і кожен — по своєму. Персонажі мучать один одного і самі себе. 

Імена персонажів — дикі и несуразні, таких нема ні на івриті, ні на їдиш  — Парцифлоха, співачка Ляляля (у оригіналі було чотири «ля», але я вирішив, що виистачить з неї і трьох), Опс и Опля, Якиш та Пупча. 

Тільки у Левіна персонаж може підійти до незнайомої жінки на вулиці зі словами «Я хочу вас виїбти».  Про це думають усі чоловіки у будь якій сітуації, але окрім Левіна, ніхто не відважився про це написати. Ось вам і «Чорний квадрат». 

 

 Жінка для персонажів Левіна – незрозуміла, таємнича їстота, що порождує хіть, смерть, нещастя. Заради  доступу до жіночого тіла, чоловіки йдуть на будь-які  приниження, аж до того, щоб повзаючи на пузі, лизати її взуття і 

кінчати при цьому. Власне, з цієї геніальної сцені и починається пʼєса «Шиц», яку я  перекладати не став. Не зміг фізично, бо нудило. При усій моій повазі до ізраїльського мистецтва — це вже перебір. Все ж — таки глядач, що виріс на російській та українській класиці, цього, на жаль, не зрозуміє. А може, і не на жаль. 

Якщо б у Московії та в Україні були театри для збоченців, Левін там був би наросхвать. Але на жаль, більшість людей, що ходять до театрів, не являють інтереси збоченців. Тому  пʼеси Левіна для них – великий перебір. Израїльтянам вже давно затрахали мозок, завіряючи їх , шо Левін – гений, тому вони сидять у залі и дивляться. Бо незручно встати і піти. Гроші ж заплочені. Гра така «Хто перший встане і піде – той дурень». 

До речі, у столиці Ізраїлю Єрусалимі є 1 (один) театр.  І народ туди зовсім не рветься.  Загалом у країні — шість професійних театрів. До театру ходять, як до зубного лікаря, бо культурна людина повинна ходити до театру. Білетів ніяких не продають, усі розповсюджуються через профкоми підприємств із знижками. Кожен робітник зобовʼязаний придбати білети,  щоб підтримати вітчизняну культуру….Нічого не нагадує? 

Ну, повернемося до наших баранів. Пʼєса Левіна «Элмо и Рут». Рут вигоняє  Элмо, а він не може від неї піти. Цілими ночами стоїть біля її двері. Згоден навіть підтирати їй пизду післе того, як вона посцить. Пробачте, але саме так сказано у класика сучасної драматургії. Ця пʼєса поставлена у багатьох країнах світу… 

Треба мати неабияку сміливість щоб виставляти свої січостатеві фантазії на потіху публиці. 

Якщо незважаючи не усе вищесказане, ви захочете ставити пʼєси Левіна, маю невеличке прохання: 

 

.  Не грайте євреїв — грайте людей. 

 

Анотации до пʼєс Левіна і посилання:

“Кожен хоче жити”: http://netslova.ru/levin_x/kchzh.html

Веселенька комедія про смерть
Ангел смерті приходить до барона Позни. Вони почитають торгуватися.
-Добре, каже ангел,- якщо хтось захоче добровільно померти замісць тебе , — підпишемо угоду.   Але ніхто не хоче, щоб вони усі здохли! 

“На валізах”
Комедія у 8 похоронах
http://netslova.ru/levin_x/chemodany.html

Вистава йде у  театрі Маяковського та у учбовому театрі Пітерської театральної академії

Ну, як ви здогадалися, знову про смерть. Що може бути смішніше за смерть, коли помер не ти, а хтось сторонній, що не має до тебе жодного відношення.  Герої цієї веселенької комедії мруть як  мухи. Усе найцікавіше виявляється на черговому похороні. 6 сімей, 5 закоханих, 3 дівиці,  9 небіжчиків, 8 похорон, 4 удови, 3 американця, 11 валізок, немовля, гомосексуаліст, проститутка, заика і горбун – усі дуже нещасні, але кумедні.


«Опс та Опля»  http://netslova.ru/levin_x/oo.html

 Вона: Ти розпускаєш переді мною хвоста немов павлін, розповідаючи про твої чудові успіхи у жінок. Ти намагаєшся виглядати крутим. Ти на себе подивись. Хто ти такий? Що в тебе є, окрім дешевих намагань сподобатися?
Він: Я це прекрасно розумію. (Рішуче розстьобує штани):  Смертний холод поширюється по моєму тілу через солодкі здригання, у передчутті того, що я зараз робитиму. Ось двері. А за ними — жінка.А я тут. Два світи, два кшталта життя.  Два полюси. З одного боку — цивілізація. З іншого — дикість. 

Абсурд Іонеско, у порівнянні з абсурдом Левіна — це апофеоз реалізму. Герої Левіна самі собі огидні, самі себе ненавидять. З іншого боку Левіна хоч у цирку став, хоч  посередині  базару, у громадський вбиральні. Навіть у театрі можна. Але це вже явний перебор.

«Юність Варди»  http://netslova.ru/levin_x/oo.html

«Ви дуже  симпатична, можна мені зняти штани?»
«Я — вчитель французької. Підемо до мене, я вам покажу моє французьке таке…»
«Ось моє тіло, бачиш? Мʼягке, тепле, готове. Чуєш його запах? Так ось  — ти його не отримаєш! Будеш мріяти ночами про мене з розкритим ртом, терзатимеш себе, кричати уві сні, але не отримаєш. Ніколи!
Ненависть до жінок обʼєднує Левіна з іншим славнозвісним євреем -антисемітом – Отто Вейнингером. Але Вейнингер через свої логічні конструкції  покінчив самогубством у 23 роки, а Левін просто вмер у 56 років.
От же дурень! Воно йому треба було?

«Хефец»  http://netslova.ru/levin_x/hefets.html

Вистава у пітерськім Буффі

https://www.youtube.com/watch?v=pB1xUpF8OLU&t=491s

https://www.youtube.com/watch?v=eo17JT-XyZU

Найвідоміша з пʼес Левіна, поставлена у багатьох країнах  разных странах. 

«Хефець» — це, власне, річ, предмет.
Жалюгідний невдаха Хефець заявляє, що якщо Фугра, яку він кохає багато років, выйдет заміж (не за нього), він стрибне з даху. Народ зацікавлено чекає… Стрибне воно, падло, чи ні? 

***
Скетчи Левіна http://netslova.ru/levin_x/scetch.html 

 

«Екиш і Пупча» http://netslova.ru/levin_x/ep.html

 Убогий нездара Екиш одружився з потворою Пупчою. А що робити? Інша ж за нього не піде. 

Але…у  нього з нею нічого не виходить. 

-Я закрию обличчя простирадлом.
— Не вийде. Я ж однаково памʼятаю, який у тебе вигляд.
Але обидві пари батьків потребують онуків. Що робити?.

На допомогу викликають стару містечкову проститутку. Але і вона, незважаючи на усі свої старання, допомогти не може. Усю мишпуху запрошує до себе у містечковий палац містечкова принцеса…Тут взагалі Станіславьский не ночував. Я б це ставив у естетиці цирку, з клоунськими носами, перемежаючи дію цирковими номерами. 

 

«Соломон Грип»:
http://netslova.ru/levin_x/solomon.html

 
Головний герой — невдаха «шлемазл» (ще не обридло?). Він хворий, або придурюється хворим, щоб його жаліли ( ну чисто капризна дитина!) не хоче приймати ліки, мучить жінку. Їй це обридає. Нешасеий «хворий» намагається викрасти своє «майно»
А нове подружжя вирішує усиновити Соломончика…

«Трепетання сердця»

 

http://www.netslova.ru/levin_x/trepet.html

Черговий  жалюгідний ідиотик  придумав собі «любов» до дешевої потаскухи  и носиться с нею, як з обісцяною торбою. Цілими ночами стоіть у неї біля дому, чекає, коли вона прийде. 

Влаштовує їй сцени ревнощів От же ж нема чого людям робити. 

 

Зимовий похорон

 

http://www.theatre-library.ru/authors/l/levin

У Лачика Бубачика померла мати. Завтра похорон. Але у цей же день — весілля його двоюрідної сестри ВельвеціЇ. Куди йти родичам — на весілля чи на похорон? Лачик умовляє  родичів скасувати весілля. 

— Як це скасувати? Та пішов ти….

— Але мама хотіла, щоб ви прийшли

-Ничого, мама якось переживе…

Тікаючи від настирливого Лачика, родичі добираються аж до Гималаїв. Але він и там їх знаходить…

 

Продавці гумок

Є український переклад 

 

www.theatre-library.ru/files/l/levin/levin_17.doc

 

Вистава за цією пʼесою під назввою «Затерянные в звездах» отримала першу премію на фестивалі «Золота маска»:

http://mospan-s.narod.ru/lost1.html

 

Вистава йде такой на антрепризі у Москві:

 

http://anshlag.co.il/tickets/1/1190/

 

Головний герой отримав у спадшину 20 тисяч презервативів. Він намагається їх продати. 

Ви скажете – ну то й що? Це тема для пʼєси?

А як же! Бо там попутно йде базар за життя, смерть, кохання та інші нісенітниці

 

Одинаки:

 

https://www.netslova.ru/levin_x/odinokie.html

Є український переклад

 

Дія вібувається у двох сусідних квартирах та на сходовій клітині між ними, у ніякий час, у ніякій країні. 

Трое чоловіків і дві жінки. Більше у світі нічого не їснує.

Хтось когось любить, заздрить, проклинає, просить повернутися…

Значить, так. Спочатку вона його любила, а він її – ні. 

 А потім – він її захотів, а у неї вже хтось інший був (нічого не нагадує?). А той вже познайомився з іншою. А у неї теж хтось був. І отак вони тусуються на сходовій клітині дві години… Вже можна сміятися.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *