Ефраїм Кішон.

 

Шлюбний договір

 

Комедія о  двох діях

 

Переклад з івриту Мар’яна Бєлєнького

 

 

У сімʼї Борозовських радість — єдина донька Аяла виходить заміж. Але, для реєстрації шлюбу у Ізраїлі потрібно шлюбне свідоцтво батьків. Інакше можуть подумати, що Аялочка, не приведи Господь- байстрючка! А оте свідоцтво  за 25 років десь подівалося! Хто ж знав, що воно колись стане на потребі!

Вихід є — батькам доведеться заново реєструвати шлюб. Але тут мати уперлася:

— Ой, шлюб  — це таке важливе діло, мени треба подумати.

— Мамо, що там вже думати, ви з батьком 25 років прожили…У нас вже зала замовлена, запрошення розіслані….

— Ну, я не знаю….

На батька має види сусідка, а на наречену — гість із кібуцу….

 

Дійові особи:

 

Елімéлех Бен Цур (Борозовський), сантехнік

 

Шúфра, його жінка

 

Аялá, їхня дочка

 

Роберт Кенол —  наречений Аяли.

 

Бýкі — член кібуцу

 

Яфа Біренбойм — сусідка

 

Кібуц – це радгосп, але добровільний

 

Прохання від перекладача та від покійного автора

 

Дуже просимо, щоб дійові особи розмовлялі звичайною мовою, без усякого педалювання єврейського акценту. У нас в Ізраїлі  “жидівщини” дуже не полюбляють. Також і у музиці та поведінці акторів не повінно бути усіляких фрейлехсів та 7.40 . І танців з великими пальцями під пахвами не треба.

 

Ось вам приклади справжньої ізраїльської пісні:

http://www.youtube.com/watch?v=4CWQH-PZdik&list=PLlHRUg_pV_RwAZWbiL27V_Tsb0QukiPCD

 

http://www.youtube.com/watch?v=2s__EVChqgk&index=3&list=PLlHRUg_pV_RwAZWbiL27V_Tsb0QukiPCD

 

http://www.youtube.com /watch?v=24XBP3n5fDc&index=7&list=PLlHRUg_pV_RwAZWbiL27V_Tsb0QukiPCD

 

А ось вам справжні ізраїльські танці:

http://www.youtube.com/watch?v=JARcCj8M4D0

 

 

У Ізраїлі було прийнято міняти старі, “галутні” “некрасіві” слов’янські прізвища на “красиві” івритські. Тому у сантехніка два прізвіща – старе, галутне – Борозовський і нове, івритське – Бен Цур (“Кремінь”).

 

 

 

Дія 1

 

Ява 1

 

Звичайнісінька вітальня із трьома дверима.

 Перші – з вулиці,  другі — з кухні, треті — зі спальні.

 Посеред вітальні – масивний стіл, крісла, меблі старі, провінційні. Ідеальна  чистота. На стінах — пейзажі, фото подружжя Бен Цур, що зроблене багато років тому, фото Аяли, телефон, радіо, етажерка з книжкамі. Дзеркальна шухляда. У кутку —  диванчик, що покритій старим покривалом.

Стіл, накритий до трапези. Яфа стоїть біля дзеркала, примірює сукню, рукави ще не пришиті. Шифра стоїть на колінах, подколуює подол. Тихо грає радіо.

Яфа: Може,  ще вкоротити?

Шифра: Ще?

Яфа: Так модно.

Шифра: Ну, як ви собі хочете, пані Біренбойм. (Піднімає подол, заколює булавками). Коліна у вас файні.

Яфа: То може, ще пару сантиметрів? Шифро, давайте я вам заплачу… за сукню… чого ж ви будете задарма…

Шифра: Та ну, облиште. Чи ми ж не добрі сусіди стільки років. І взагалі – для мене шиття – це просто задоволення. Так добре буде?

Яфа:  Так. І де це ви так навчилися?

Шифра:  Працювала у кібуці, у швейній майстерні.

Яфа: Могли б свого салона відкрити .

Шифра: Чоловік не погодиться.

Яфа: Авжеж. Я так і чую: “Жінка Елімелеха Бен Цура працювати не повинна!».

Шифра: Отож! Так він і каже.

Яфа:  Він чудовий. Як мій покійний чоловік.

Шифра: Ще сантиметр?

Яфа: Якщо можна. Ви чули зранку лемент зверху?

Шифра: Це мене не цікавить.

Яфа: Мене теж. Але сусід зверху повернувся о другій ночі. А  вона почала скандалити прямо біля дверей.  (Шифра коле Яфу булавкою) Ой!

Шифра (задоволено): Пробачте.

Яфа: І як почне: «Краще б мені померти, аніж за тебе заміж вийти!» (Входить Аяла у білій весільній сукні. Яфа, удавано): Яка наречена! Яка сукня! Привіт, дитинко!

Аяла: Добридень, пані Біренбойм! Пробачте! (Дивиться у дзеркало) Мамо, коли ти мені вже гудзиків пришиєш?

Шифра: Є ще час.

Яфа: А коли весілля?

Шифра:  За два тижні.

Яфа: Ой, я так радію. Я вже дні рахую.

Шифра: Заспокойтеся, пані Біренбойм! Адже це  моя дочка  виходить за Роберта, а не ви.

Яфа: Яке ім’я!  Він актор?

Шифра: Він статистик.

Яфа: Чудово! А яка посада?

Шифра: Головний інженер в інституті статистики.

Яфа: Інженер?

Шифра: Головний!

Яфа: Аби хороша людина!

 

Шифра: У Роберта – друга академічна ступінь.

Яфа: Чудово! Це найкращі чоловіки! Освіта – велике діло! Не те що ми, прості люди. У вас вже все готове?

Аяла (знімає весільну сукню, під нею — звичайна): Ми вже записалися на реєстрацію, але треба ще декілька документів.

Шифра: Роберт призначив весілля на день народження своєї мамусі!

Яфа: Он який! Мамусю любить! Тепер таких мало.

Шифра: Чудовий хлопець. З хорошої сім’ї.  А це — головне!

Яфа: А що каже вельмишановний пан Бен Цур?

Аяла: Каже, що наречений – справжній джентльмен. Але тата важко зрозуміти: чи це комплімент, чи навпаки.

Яфа: Я покладаюся на природне чуття вельмишановного пана Бен Цура. Це сантехнік божім велінням. Ніколи не забуду, як він у листопаді,  лише поглянувши на мого крана на кухні, сказав: «Яфо, цей кран лусне із першими заморозками». Так не пройшло й тижня…

Аяла: Луснув?

Яфа: Та ні! Але він мав рацію. Заморозки дійсно прийшли. Яка людина! Який майстер!

Шифра (дивиться на годинник):  Скоро він повернеться! (накриває на стіл) Пробачте, пані Яфо, наступного разу закінчимо. Борозовський буде незадоволений, якщо щось не буде готове…

Яфа: То ж не буду вам заважати. До речі, як я вам?

Шифра (не дивлячись на неї) Чудово! (йде до кухні)  Аялонько, я тут забула дещо…

Аяла: Сіль…. перець… маслини… оселедець… хліб…зубочистки…

Шифра: Вино?

Аяла: Вино… газета… домашня куртка… содова… Боже, де содова?

Шифра  О, Господи! Забула! Може, ще дістану…

Аяла: Мамо, залиштеся! Я куплю!

Шифра: Тільки швидше, заради Бога!  Дві пляшки. Найхолоднішої. (До Яфи) Уявляєте, Борозовський може заявитися через хвилину, а у нас немає содової. Скандал! Що ж це буде!

 

 (Аяла йде за содовою).

Елімелех (входить демонстративно важким шагом робочої  людини, показує усім, як він втомився, у робочому комбінезоні. Проходить повз радіо, виключає його). Привіт.

(Піднімає рукави від сукні Яфи): Який бардак у хаті!

 

Яфа: Ой, пробачте! (надіває рукави)

Елімелех: Якась мода чудернацька! (вішає куртку) Як справи, пані Біренбойм?

Яфа: Дякую, пане Бен Цур. Маєте чудовий вигляд, засмаглі…

Елімелех: Авжеж. Щодня на будівництві. Важка робота! (йде мити руки)

 

Аяла (пошепки): Мамо, я ще встигну добіжати до крамниці!

Шифра: Пізно. Скандалу вже не минути.

Елімелех: Що в нас сьогодні?

Шифра: Шніцель с картоплею.

Елімелех: Пюре?

Шифра: Пюре.

Елімелех: А огірок?

Шифра: Салат.

Елімелех: А чому не огірок?

Шифра: Ти ж любиш салат.

Елімелех: Але ж не зі шніцелем.

Яфа: Ну так я не заважатиму.

Шифра: Яфо, ваші окуляри!

Яфа (йде поволі): До побачення, пане Бен Цур.

Елімелех (неуважно):  Будь ласка. (Шифра та Аяла сідають за стіл)

 Елімелех: Юшка?

Шифра (боязно): Нема.

Елімелех: Ну то так і буде. (З апетитом їсть. Витирає рота краєм скатертини. Шифра та Аяла до їжі не торкаються, чекають скандалу)  Цей  Шлезінгер! З самого ранку почав нудити, щоб я замінів йому головну трубу на 8-дюймову (протягує руку за сільницею) Звісно, йому це дешевше вийде, але ж це порушення будівельніх норм. Я йому кажу… Де сіль? (Шифра похапцем сує йому під руку сільницю) Я йому кажу, тобі потрібен спеціаліст або шахрай? Елімелех Бен Цур не піде на порушення правил! Ні за які гроші! Так я йому і сказав.  А він, без усякого сорому каже… (натужна тиша)  А де содова?  Д е   с о д о в а?

Шифра:  Ой, нема. І як це воно сталося?

Аяла (похапцем):  Зараз, зараз принесу.

Елімелех: Ні, ти сиди! Треба заздалегідь усе готувати!

Аяла: Тату, облиште!  Це ж лише содова вода! Не хвилюйтеся так.

Елімелех: Я не хвилююсь!!! Я лише констатую наявні факті! У цьому домі усі важливіші за мене! Усі!

Шифра: Елімелех!

Елімелех (накручує себе):  Я заради вас кручуся ціліми днямі, як раб на галерах!.. Ні! Я засмагаю десь на пляжі! Я граю у більярді десь по барах! Я — жалюгідній невдаха, що нездатний в дім копійку принести! Ось я хто!

Шифра:  Та їжте вже, пане добродію. Прохолоне.

Елімелех: Але ж я ще не сказав, що у мене тут (показує на серце)

Аяла: Знову тиск?

Елімелех: Та дурніці. Я навіть не кажу про це. Щоб вас не хвилювати.  (Кричить) І що я маю за все це?! Пляшки простої води я не заслужив у цьому домі!  (демонстративно хапається за серце)

Яфа (входить із платтям): Пробачте.

Шифра: Покладіть на буфет.

Яфа: Добре. (Дістає з-під плаття пляшку содової) Раптово відкрила холодильника…(подає пляшку Елімелеху)

Елімелех (бере пляшку):  Красно дякую, вельмишановно Яфо! Ось! Сусідка піклується за мене більше, ніж ви усі!

Яфа: Холодна зовсім!

Елімелех: Ну то й добре! (Наливає содову у бокал з вином, піднімає за здоров’я Яфи, випиває).

Яфа: Ну, то не заважатиму.

Шифра (услід): Вельми дякую!

 

Яфа (виправдується): Та я випадково відкрила холодильника…(йде)

 

 

Шифра: Знаємо ми це “випадково”!

Елімелех (заспокоюється, миролюбно  Ви ж знаєте, я не скандаліст. Але без содової я не можу.

Шифра: Знаємо, авжеж.

Елімелех: Їж, Шіфро, охолоне.

Шифра не торкається до їжі.

Елімелех: Ти чого нервуєш? Що трапилося? (Нема відповіді, алі він їсть з апетитом).  Та годі тобі! Не будемо роздувати цього діла через якусь склянку води! Я приходжу додому виснажений, розбитий вщент, і не хочу бачити понурених обличч. Що трапилося? (до Аяли)

Як справи з весіллям?

Аяла: Декількох документів не вистачає.

Елімелех: Мати знає, де вони. В мене часу нема на це.

 (Шифра встає)

Елімелех: Я ж не кажу — зараз.

 (Шифра йде до шухляди, виймає скриньку)

Елімелех: «Восьмидюймову»! Ще чого! Тут і 12 дюймів замало. А хто відповідатиме, якщо труба лусне? Елімелех Борозовський!

(Шифра відкриває скриньку, вона грає старовинну мелодію. Усі слухають зачаровано).

Аяла: Чудово!

Шифра:  Це я отримала від твого батька на заручини.

Ааяла:  Від тата?

Елімелех: Від мене?

Шифра: Ти заради цієї скриньки поїхав на коні у місто.

Елімелех: Тепер пригадую! Вона була тоді чудова, молода. Я десь знайду старі фото…

Шифра: Були часи…

Елімелех: Яка коняка була! Молода, красива! Гніда, у білих яблуках! Якось знайду фото….

Шифра: Тоді я прокинулася – і бачу: стоіть оця скринька біля ліжка. Відкрила… (відкриває) і розплакалася від щастя… (закриває).

Елімелех: Вона мені у тридцятник обійшлася. Це великі гроші тоді були. За 40 можна було купити поливальну машину зі шлангом, і агент фірми допомагав її налагодити. Були часи, не те, що зараз…(продовжує їсти)

Шифра (виймає документи зі скріньки): Свідоцтво про армійську службу, свідоцтво про народження Аяли.  А ось і наше шлюбне.

Аяла: Ну, слава Богу!

Елімелех (продовжує їсти)  Це не воно.

Шифра: Дійсно. А де ж воно? Тут же усі наші папери… Нема…

Елімелех (продовжує їсти): Так його в нас і не було.

Шифра: Як це?.. Не може бути!

Елімелех: У нас його взагалі не було.

Шифра: Та що ти таке кажеш? (порпається у скриньці).

Елімелех: Я ж кажу – не було. Ми ж не були у рабинаті. Останнього разу я бачів рабина, коли мені робили обрізання. На сьомий день від  народження.

Шифра: Ти смієшся?

Елімелех: Та шо? Усі ж знають, що мі одружені. А свідоцтва в нас не було і ніхто його ніколі не вимагав. 25 років воно нікому не було потрібне, особливо у кібуці. Там було просто. Чоловік і жінка переселялися у сімейну кімнату – ось вам уся реєстрація.

Аяла: Але офіційно?

Елімелех: Я кохав свою дівчину офіційно! Я навіть пам’ятаю номера нашої кімнаті. Будинок 8, кімната 21!

Шифра: 12.

Елімелех:  Вірно. (Розтягується на дивані, накриває обличчя хусткою) Жахлива була хата, пекло просто.

Шифра (тихо): Для нас вона була раєм.

Елімелех: Ну, тоді ми були молоді, бадьорі…

Шифра: Кохалися…

Елімелех: О! Я вліз на дах водокачки, щоб дістати для твоєї мами гніздо з пташенятами…

Шифра: А потім я цілого тижня чергувала біля нього у лікарні …

Елімелех: Отже, дитино, йди до рабина, скажи йому, що твої батьки побралися офіційно 25 років тому.  Про це увесь кібуц знав.

Аяла: Татусю, це чудово, але без вашого свідоцтва про шлюб нас не зареєструють.

Елімелех: Ну, так і скажи тому рабину:  дім 8, кімната 21.

Шифра: 12.

Елімелех:  Тим паче.

Шифра: У нас було посвідчення.

Елімелех: Хіба  ми були у рабина?

Шифра: Ні.

Елімелех: Так хто ж нас вінчав? Може бухгалтер?

Шифра: Я не пам’ятаю.

Аяла (закурює): Треба припам’ятати! Це дуже важливо. Може, у вас амнезія?

Елімелех: А шо це?

Аяла (зло) Ну… втрата пам’яті.

Елімелех:  «Амнезія»… я думав, це якісь квіти. Загаси сигарету! Терпіти не можу диму у хаті!

Шифра: Елімелех, ти Яшу Зіскіна пам’ятаєш?

Елімелех: З корівника?

Шифра: Ні, секретар кібуца. Він сказав, що із нашою реєстрацією усе гаразд.

Елімелех: Так так…Щось таке було…Ми хотіли піти до рабина. Я натягнув єдину на увесь кібуц суботню сорочку… і тоді….

Аяла: Ну?

Елімелех: І тоді зламався головний насос подачі води!

Аяла: Уффф! А після цього ви пішли до рабина?

Элімелех: Та де там! Я біля того насосу проваландався до ночі. Поршень репнув, довелося нового замовляти!

Аяла: Уффффффф!

Елімелех: Я був увесь у мазуті…

Аяла: Дуже цікаво!

Елімелех: Для  єдиного слюсаря на весь кібуц — цікаво! А для статиста — ні! Без мене ви б усі без води сиділи.

Аяла: Статистика.

Елімелех: Та яка різниця!

Шифра: Я добре пам’ятаю, що Зіскінд пообіцяв нам влаштувати  реєстрацію.

Елімелех: А як же! Він ще присягався своїми дітьми, що купить для кібуца токарного станка.

Шифра: Але ж дітей в ньго не було !

Елімелех: Ось так він нас і зареєстрував!

Шифра: Тому що ти увесь час із ним сварився.

Елімелех: Через тебе, до  речі.

Шифра: Через мене?  Та на мене там ніхто уваги не звертав. Крім тебе. (Йде до кухні).

Елімелех (услід): Знову ти починаєш? (Аялі) Я справді не знаю, що зробив Яшко з нашим шлюбним свідоцтвом. Якщо воно в нас взагалі було. Може, він його комусь іншому віддав.

Шифра (вертається): Так, він такий…

Аяла: Треба щось робити! Весілля за два тижні.

Елімелех: Що?

Аяла: Одружіться!

Елімелех: Хто?

Шифра: Що?

Аяла: Одружіться завтра зранку — і  у вас буде свідоцтво.

Елімелех: Чудова ідея! Одружитися після 25 років шлюбу? Це як професору піти до першого класу. Ось запитає мене рабин:

Чи бажаєте ви, пане Елімелех Борозовський, узяти за жінку дівчіну Шифру?» А я : «Та годі вам придурюватися, пане рабин» (сміється).

(Шифра посміхається.)

Аяла: Дуже смішно! А в нас вже ресторана орендовано, гості запрошені…

Шифра: А може, якось без отого свідоцтва можно обійтися?

Аяла: Аж ніяк! Його матуся вимагає вашого посвідчення. Адже якщо його нема, це ж страшно сказати,  я – незаконнонароджена! Байстрючка! Тепер усе моє життя може піти під три чорти через якогось насоса у 30 кінських сил !

Елімелех: 65!

Аяла: Та яка різниця! (кричить) Хоча б мільйон!

Шифра: Ти як із батьком розмовляєш!

Елімелех: Заради цього вона вивчає дитячу психологію!

Аяла: Одружіться, це ж вам нічого не варте.

Елімелех: Я не можу одружитися під тиском обставин! Від такого шлюбу нічого доброго не вийде!

Аяла (плаче) Тату! Ви хоч мене пожалійте!

Елімелех: Ну-ну, (по доброму) Не треба так… ти ж вже не маленька… Шось вигадаємо.

 

Аяла: Оженіться!

Елімелех: Щоб усі сміялися навколо? (Шифрі): Зранку надягнеш біле плаття,  підемо до рабина. Може, оголошення в газеті дамо?

Аяла (чмокає його): Татусю, ти золото!

Елімелех: Ідіотизм який!

Аяла: Чому? Було б дуже добре. Зробимо сімейне свято.

Елімелех: Оженитися через 25 років після шлюбу? Це як… натягувати презерватива після того, як усе скінчилося. Ну, гаразд. Завтра я піду до рабинату і запишусь на прийом до рава Манделя. Я в нього крани ремонтував. Заскочу до нього в обідню перерву. А після весілля зайдемо до крамниці, візьмемо чогось. Здається, ще свідки потрібні? Аяло, підеш до нас свідком? Просто  ідіотизм якийсь… Ну, що робити?

Тиша

Шифра: Тільки…

Елімелех: Що?

Шифра: Я ще не погодилася…

Елімелех: На що?

Шифра: Вийти за тебе.

 (Елімелех  сміється).

Шифра: Для шлюбу потрібні двоє. Як мінімум.

Елімелех: Чудово! Так нас навіть троє! Так ви значить,  не хочете стати моєю жінкою, ясновельможно пані Бен Цур?

Шифра: Я ще не вирішила. Не кожного дня люди заміж виходять.

Елімелех (лагідно): У тебе ам… амброзія чи як його? 25 років тому тобі не треба було довго роздумувати.

Шифра: Тоді ти ще не пив содову.

Елімелех: Дурний жарт.

Шифра: Дай Бог, щоб це було жартом.

Елімелех: Значить, не хочеш?

Шифра:  Я повинна подумати.

Елімелех: М-м, так…(думає. Раптом, весело) Добре… післе «весілля» я візьму відпустку на два дні, поїдемо до Тверії, на озеро Кінерет… або до Ейлату… Будемо веселитися, як у старі добрі часи.

Шифра: Я ще не вирішила.

Елімелех: Жінка повинна вийти заміж за свого чоловіка! Це закон такий!

Шифра: Згідно з законом, ти мені ще не чоловік.

Елімелех: А хто?

Шифра: Ну… залицяльник…

Елімелех: 25 років залицятися? Ну, знаєш, це вже забагато!.. Не хочеш — не треба! Я іншу знайду.

Шифра: Кого, наприклад?

Элімелех: Наприклад, Яфу. Сусідку нашу.

Шифра: Я ще не відмовила. Мені треба обдумати твою пропозицію.

Елімелех: Який же я ідіот! Усе життя горбачуся заради сім’ї, ішачу, вкалую заради своєї жінки, а тепер вона не хоче за мене заміж!! Чого я в житті не робив заради тебе?! Чого ти від мене не отримувала?

Шифра: Квітів, наприклад.

Елімелех: (Порається у кішенях): Ость тобі гроші! Купи собі квітів, скільки захочеш!

Шифра: Я кажу про почуття… про такт…

Елімелех (гримає): У меня добіса почуттів!  Я сам — одні почуття!

Особливо якщо вертаєшся додому після цілого дня важкої виснажливої роботи.  Якщо чоловік таскає жінці квіти, це значить, що його совість нечиста. Замазати хоче. А мені замазувати нічого. Якщо ти взагалі розумієш, про що я.

 

 У двері дзвонять

 

Роберт (ввічливо стукає по валізці, входіть із квітами): Двері були відкриті, пробачте.

Шифра: Ой, Роберт.

Роберт: Добридень, пані Бен Цур! Я тут на хвилинку заскочив.

Елімелех: Сідай, в ногах правди немає.

Роберт: Дякую.

Входить Аяла з тацею.

Роберт (дає їй букета): Ти сьогодні навіть краща, ніж завжди.

Аяла: Чудові квіти.

Роберт: Вийнятковий сорт.

Елімелех: З’їжте ананас, пане Роберт.

Роберт: Спасибі, тільки що їв.

Елімелех: Вина?

Роберт: Дякую. Я не п’ю.

Елімелех: Чашечку кави?

Роберт: Дякую. Вже пив. Занадто кофеїну шкодить здоров’ю. До речі, як здоров’я пані Бен Цур?

Шифра: Спасибі, Роберт.

Роберт: Я радий за вас. Як здоров’я пана Бен Цур?

Елімелех: Дуже кепьско.

Роберт: Ну, це головне. Я дуже прошу вибачити мене за  незапланований візит. Я не звик турбувати людей з дрібниць. Але моя вельмишановна мати дуже занепокоєна, адже  весілля вже за два тижні. Тому я прийшов за документами.

Елімелех: Так, це дуже суттєво.

Аяла (з іншої кімнаті) Мамо!

Шифра: Йду, йду! Елі (до Елімелеха), ну зроби ж що-небудь! (йде)

Елімелех: А що я можу зробити? Підробити свідоцтво про шлюб? (Дзвонить по телефону): Алло, мені потрібно  поштове відділеня у  поселенні Кфар Моше,  Галілея. Терміново! Це питання життя чи смерті. Добре, я чекатиму (кладе трубку).

Аяла: Тату! Ви повинні терміново побратися!

Елімелех: Це неможливо.

Аяла: чому?

Елімелех: Твоя мати мені відмовила.

Аяла: Що це значить?

Елімелех:  Значить – відмовила. Я зовсім не проти. Я її просив дуже  культурно прийти завтра у мою обідню перерву до равбинату і зареєструвати шлюб. Але вона ще роздумує.  Їй треба усе зважити. Це таке відповідальне рішення.

Аяла: Не ображайся, але я її розумію.  Скільки разів людина одружується?

Елімелех: Дуже багато.

Аяла закурює. Елімелех кричить «Загаси негайно!»

Аяла (гасить сигарету): Тату, зрозумій, це не така проста справа. Тут потрібен тонкий психологічний підхід.

Елімелех: Та яка там вже психологія післе 25 років сімейного жіття!

Аяла: Татусю, психологія — це зовсім не те, що ти думаєш.

Елімелех: Ні, я знаю що це! Наприклад, людині щось сниться, а спеціаліст йому роз’яснює, що це означає. Сьогодні мені наснилася мати Роберта. Вона переслідувала мене усю ніч із гаєчним ключем на 32. Що б це означало?

Аяла: Сни відображають таємні наміри…

Елімелех: Значить, вона хотіла стати сантехніком?

Аяла: Твої таємні наміри, не її.

Елімелех:  Тільки нікому… Я хотів її побити? Це не дуже добре, так? Тим більш, вона скоро стане нашою ріднею.

 Чутно сміх Роберта з сусідньої кімнати.

Аяла: (прислухається): Сподіваюся, що так. Але ти повинен зробити мамі пропозицію офіційно, у романтичній формі. Ти повинен  говорити  урочисто, з тріпотінням серця…

Елімелех: В мене серце здорове. Нещодавно зробив кардіограму.

Аяла: Роберт зробив мені пропозіцію з 50 білими трояндами…

Елімелех. По 20 шекелів кожна. Це чверть мого місячного прибутку до виплати податків. Може, їх можна було потім перепродати на базарі…або на цвинтарі…

Аяла: Так… з тобою на цю тему не варто розмовляти. Ти нічого не зрозумієш.

Елімелех: Добре. Розкажи детально, як воно у вас було.

Аяла: Я стояла ось тут.

Елімелех: А чому не там?

Аяла: Уфф!

Елімелех: Добре, далі.

Аяла: Роберт підійшов до мене і  сказав: «Ясновельможно пані! Чи ви відчуваєте до мене якісь почуття?»  Він ще хотів на коліна стати, але я йому не дозволила.

Елімелех: Чому? У нас підлога чиста.

Аяла:  І тоді він мене запитав: «Чи готова ти зв’язати своє жіття з моїм?»

Елімелех: Красиво, що тут сказати.

Аяла: Бачиш, як це просто. Тільки трошки душі, почуттів.

Елімелех: Гаразд. І до чого ви прийшли?

Аяла: «Дорога, — сказав Роберт, — я хочу зробити тебе щасливою на все жіття». І тоді він вперше взяв мене за руку…

Елімелех: Тьху, ідіот!

Аяла: Ні! Він поважає в мені жінку! І він такий мужній…

Зявляється Роберт, він тримає весільну сукню Аяли. За ним — Шифра.

Шифра: Підемо, Аялочко. Не можу ж я приміряти плаття на Роберті.

Аяла (шепоче): Тату, будь з нею лагіднім, може, вона й погодиться. (йде).

Роберт: Пробачте, пане Бен Цур (йде).

Елімелех: Добре.

 Дзвонить телефон.

Елімелех (дуже хвилюється): Алло! Це поселення Кфар Моше? Це Елімелех Бен Цур. Я у вас працював… 25 років тому…Як не пам’ятаєте? Чому я пам’ятаю? Борозовського усі повинні пам’ятати! Мені потрібен Яша Зіскін. Нема? Тоді секретаря. Пішов? Яке питання? Дуже важливе. Питання життя чи смерті. Тільки не треба зі мною сперечатися! Я між іншім засновник вашого кібуцу. Надішліть  секретарю телеграму за мій рахунок, хай з’явиться до мене ще сьогодні! Так! Бен Цур, вулиця Сусім, 4. У якій справі? У шлюбній!  Мені ж треба знати, чи повинен я одружитися зі своєю жінкою!

 Кладе трубку.

Ну що тут не зрозуміло?

Затемнення. Музика із скриньки Шифри. Світло.

Елімелех: З’їжте ананаса, пане Кенол.

Роберт: Мені не хотілося б вас турбувати, вельмишановний пане Бен Цур, але моя мати просила якомога швидше підготувати документи. Вона дуже прискіплива у цьому.

Шифра: Чудова жінка!

Елімелех: Без усякого сумніву.

Роберт: Так, мама  встігає про все турбуватіся. На ній увесь наш дім тримається. Кожного ранку, коли я збираюся на роботу, вона перевіряє усі мої кишені, щоб я нічого не забув. Мама каже:

«Порядок в кишенях — порядок в душі».  Завдяки мамі я завжди знаю, що в мене у кишенях. Так  документи вже готові?

Елімелех: А наприклад, у цій кишені що?

Роберт:  У цій – ключі від машини. А тут –­ гребінь, носова хустка, гаманець.

Елімелех: Чудово!

Роберт: А тут — ручка, це – резервна  ємкість.

Елімелех: Ви як на війну зібралися.

Роберт:  Тут — військовий квиток, запасний ключ, ой! (виймає маленьку коробочку і поспіхом засовує назад).

Аяла (хапає його за руку): А це що?

Роберт (червоніє): Це, ну, про всяк випадок… мама сказала… хай буде… на всяк випадок…презз…

Аяла (хапає з його рук коробку, відкриває): Обручки!

Роберт: Ну, я ж і кажу — презент.

Аяла(заворожено): Ах, Роберт!

Роберт: Мамуля про все вже подумала!

Шифра: Чудова жінка!

Роберт:  Вона вже й піжаму мені купила! Смугасту.  Але більш за все її цікавить ваше шлюбне свідоцтво.

Елімелех (вказує на газету):  От я ж і кажу: у нашої команди  непогані шансі у чемпіонаті.

Роберт:  Що? Якої команді?

Елімелех: «Хапоель».

Роберт: Мене футбол не цікавить, пане Бен Цур.

Елімелех: Дуже шкода. Що може бути цікавіше, ніж футбол?

Роберт: Так коли я зможу отримати свідоцтво?

 Пауза

Аяла: Нам… треба…ще копію замовити…

Роберт: Господи! Це може дуже ускладнити усе діло.

Аяла: Нічого. Отримаєте за кілька днів.

Роберт: Іноді навіть кілька днів можуть стати вирішальними. Якщо ще взяти до уваги, що у моєї улюбленої матусі скоро день народження…   .

Шифра: А може… можна якось обійтися… Щоб виграти час… А?

Роберт: Без вашого свідоцтва? Дуже оригінально, пані Бен Цур. Добре, що моя улюблена матуся цього не чують.

Елімелех: А у чому, власне, проблема?

Роберт: ЯК у чому (сідає у крісло): Згідно зі  статистикою за минулий рік, 19,8 % сімейніх пар живуть без офіційної регістрації!

Елімелех: Британські вчені довелі,  що мінімум 50% відсотків цих людей – жінки!

Роберт: Логічно.  Якщо дорослі  солідні люди не потурбувалися легалізувати свій шлюб відповідно встановленим соціально-культурним нормам… Мимоволі постає пітання про їхні морально-етичні принципи. Або про їхню відсутність. Жити у суспільстві і бути вільнім від суспільства неможливо. Постає ще одне суттєве пітання: а чи турбуються ці люді про майбутнє своїх дітей, що, не приведи Господи, будуть байстрюками, тобто незаконнонародженими?

Аяла (енергійно): Вірно!

Роберт (здивовано): Що?

Аяла: Такі батьки – це не добре…

Роберт: «Не добре?» Та я б таких у в’язніцю.

Елімелех: Не треба перебільшувати…

Роберт:  Щодо сімейного життя, ми з улюбленою матусею дуже  «несучасні». Люба Аяло, мене дуже засмучує, що твої батьки не підготувался як слід до нашого весілля.

Аяла: Ні, ми готуємося…

Шифра: Хочете подивитися весільну сукню?

Роберт:  Але не зараз.

Аяла: Роберт, ну заради мене…

Роберт: Ну, такому запрошенню треба уступити. Пробачте, пане Бен Цур (йдуть у сусідню кімнату).

Шифра: Почекайте, я вийму булавки. Елі, а ти  куди?

Елімелех: Вертаюсь на роботу.

Шифра:  Це зараз так важливо?

 

Ява 2

 

Шифра (підшиває поділ плаття Яфі): Так добре?

Яфа: Здається, ззаду нерівно.

Шифра: Як ви можете бачити?

Яфа: Відчуваю… Сподіваюся, я не заважала учора? Я просто побачила, що пан Бен Цур без содової не може,  так я побігла до крамніці…

Шифра: А я думала: «випадково відкрила  холодильника» .

Яфа: У лавці…

Шифра: Так не можна, пані Біренбойм! Дуже некрасиво виходить!

Яфа: Що?

Шифра: Спідниця. Як на мене, дуже коротко.

Яфа: Ви трохи нервуєте, люба. Я бачу, що у вас вчора був великий скандал.

Шифра: Плаття буде готове після обіду.

Яфа: Пан Бен Цур — чудова людина, але треба знати, як з ним поводитися. Послухайте жінку з величезним досвідом.  Шифро, люба. Такому чоловікові треба підкорятися. Треба змиритися з тим, що він тут  — головний. Що він усе знає… що він сильний… агресивний… гордий… жорстокий навіть…

Елімелех (входить урочисто, у парадному жакеті, надягненому на брудний  робочий комбінезон. У руці — букет. Проходить повз раідопріймач, включає. Цілує Шифру у лоба): Маєш чудовий вигляд, люба. (Шифра здивована). Доброго дня, пані Біренбойм. Хороша нині погода, чи не так?

 

Яфа (злякано): Ну, не заважатиму (тікає)

Елімелех: До побачення! (стоїть з букетом, не знає, що з ним робити.

Шифра: Красиві квіти…

Елімелех: Це тобі…

Шифра: Спасибі, Елі.

Елімелех: Справжні почуття ні за які гроші не купиш. Ну, забері вже в меня це… Тільки обережно, ти б знала скілько воно коштує!..

Шифра: Я у воду поставлю. (шукає вазу, але вази немає, ставить у каструлю)

Елімелех: Зачекай, я ще не закінчив. Стань тут.  (Чепуриться)

Скажи, люба, чи ти відчуваєш якісь почуття відносно мене?

Шифра: Що це за питання такі?

Елімелех: Весілля – це тобі не вечеря у якійсь забігалівці.

Шифра: А-а… це ти залицяєшся до мене?

Елімелех: А ти думала, що я зовсім якийсь камінь без почуттів. Ти мене ще не знаєш. У мені більше отієї  романтики, ніж в усих отих шмаркачах.

Шифра (сміється): Ти випив?

Елімелех (сердито):А що, без випивки я вже не можу бути привабливим? І годі тобі сміятися!

Шифра: Елімелеху, чого тобі від мене потрібно?

Елімелех: Це не відповідь! Це нахабство! Відповідай, як треба!

Шифра: А ти не гримай на мене!

Елімелех (кричить): Я хочу зробити тебе щасливою на все життя!

Шифра:  Ось воно що!

Елімелех: Та хіба вже на свою жінку крикнути не можна? (Вимикає радіо, знімає жакета). І це – все? І заради цього я прийшов в усьому цьому … з цим… з трепотінням… чорти б його побрали… Усе по науці.

Шифра: «Із серʼйозними намірами»!

Елімелех: Квіти оті дорогущі… Так, зараз я починаю розуміти…Ти мене зовсім не любиш.

 Шифра мовчить

Елімелех (раптом – слабким голосом): Так?

Шифра мовчить

Елімелех: Ну?

Шифра мовчить

Елімелех (обурено): Ну, гаразд. Не була б ти моєю жінкою, я б і не подумав до тебе залицятися.

Шифра: Але ж я не сказала, що я тебе не кохаю.

Елімелех: А хто говорить про кохання? Мені треба одружитися. Не  заради себе. Заради дочки.

Шифра: Я не хотіла тебе ображати…Але знаєш, коли я тебе люблю? Коли тебе немає вдома. Тоді я бачу перед собою свого хлопця, що скаче на коні вздовж берега моря, щоб зі мною зустрітися.

Елімелех: А хто це був?

Шифра:  Іноді я бачу його уві сні…

Елімелех:  Я його знав?

Шифра:  Мені увесь час один сон сниться: я готую тобі бутерброда з оливками.  А десь ззовні чую іржання коня, і ти входиш — такий мужній, з фіалками, що нарвав по дорозі…

Елімелех: Ну, добре.  Квіти — це ще якось. Але де я триматиму тут коня?  У ванній?

Шифра:  Але ж це тільки сон…

Елімелех: Ех, люба! Що ти знаєш про сни?  Сон розкриває усе. Значить, тобі потрібен кінь. А нащо? Викладуй усе, як на духу!

Шифра: Про що це ти?

Елімелех: Досить балачок! Після обіду заскочимо до равинату і оженимося, як нормальні люді. (тягне її танцюваті) Трам-пам-пам!

Шифра (визволяється з обіймів): Я ще не погодилася.

Елімелех: Знову ти починаєш! Ти ж тільки-но казала:  уві сні… кінь… квіточки…

Шифра:  Уві сні я готова за тебе вийти хоч зараз.

Елімелех: Амнезія! Ти просто ненормальна.

Шифра: Знову ти  грубиш!

Елімелех: Я?! Я грублю? (кричить) У цьому домі можна з глузду з’їхати!

Аяла (вбігає): Що трапилося?

Елімелех: Послухай, дочко моя! Я не можу одружитися з твоєю матір’ю! І годі нас сватати! Вона, бачите, любить мене лише «25 років тому».  Солідна доросла утріскалася в якогось пацана! Як вам це? Сором який!  Він тобі у сини годиться!

Аяла: Знову ви за своє!

Елімелех: Навпаки! Досить! Облиште! Я не буду ганятися за своєю жінкою з обручкою! Я — Елімелех Борозовській! Нехай усе буде, як було! Без весілля!  Тихо, спокійно! Придумали теж – женитися після 25 років сімейного життя!

Аяла:  Тату, заспокойся!

Елімелех (крічіть): Я спокійний! Я дуже спокійний!!! Мені вже усе набридло! Я хочу отримати свою вечерю! Це ще можливо без шлюбного свідоцтва?  (сідає) Який балаган у хаті! Звідки ці квіти?

Напружена тиша

Елімелех (шепоче): Де содова?

 Аяла кідається до  кухні, Шифра її утримує.

Елімелех (шепоче): Де содова, я питаю?

Шифра: Я сьогодні не подаю. У мене по субботах вихідний. Згідно з трудовим правом. Кожен трудящий має право на вихідній день.

Елімелех (помічає, що Аяла закурює): Загаси!

 Аяла поспіхом намагається потушити сігарету, Шифра бере сигарету у неї, закурює, кашляє)

Елімелех (стає раптом тихим, мовчки їсть суп,  витирає рота скатертиною):

Шифра: Не брудни мені скатертину!

Елімелех: Ага, я вже брудню? Це ж відколи?

Шифра: Ти завжди так робив, просто я не насмілювалася робити тобі зауваження.

Елімелех: А чого зараз осміліла?

Шифра: А ми більше не подружжя, і я не зобов’язана терпіти твої жахливі манери.

Елімелех: Ось воно як? (Підводиться, збирає посуд). Ясновельможно пані  Бен Цур! Якщо ви мені не жінка, на яких умовах ви проживаєте у моєму домі? Га?

Шифра: А я орендую житло у відповідального квартировласника.

Елімелех: А це хто? (вказує на Яялу) Звідкіля вона взялася?

Шифра: Ну, чого не буває між орендатором та квартировласником.

 Аяла сміється.

Елімелех (суворо на неї дивиться, вона замовкає): А де ви, ясновельможно пані, візьмете гроші на оплату житла?

Шифра: А я відробляю. Прислужницею. Без вихідних, без свят, по 16 годин на добу. Та ще й ночами підхалтурюю… Загалом, ще невідомо, хто кому скільки винен.

Елімелех: Так… (хапаєтся за серце). В мене болить тут, але кого це цікавить у цьому домі?

ід перекладача. Трохи раніше він казав, що в нього нормальна кардіограма). 

Аяла: Тату, як ти можеш так казати?

Шифра: А ти йди до своєї матусі. Обидві з одної команди. Виростив  на свою голову!

Аяла: Ви — як діти, їй богу! Як діти у мене в садку.

Елімелех: Подивимося, як ти будеш зі своїм Робертом. Якщо взагалі у вас щось вийде.

Аяла: А я житиму з Робертом без реєстрації…

Елімелех: Що?  Моя дочка  житиме з чоловіком без реєстрації? Як остання шльондра?  До речі, твоя мати теж…(Шифрі) А ти що мовчиш?! Га?

Шифра: А що, вже й мовчати не можна?  Це  записано у мофїй трудовій угоді? (Виходить).

Аяла: Годі вам! Хоча б зберігайте статус-кво.

Елімелех: Чого?

Аяла:  Те, що вже існує. Що історічно склалося.

Елімелех: Та що там вже зберігати? (Кричить услід Шифрі): Прошу звільнити незаконно зайняте  приміщення! Я починаю нове життя! Я — вільна людина, холостяк! Куди хочу, туди йду. Жінок у світі — як піска у морі! Я – Елімелех Борозовский! Що, я собі бабу не знайду?

Аяла: Тату, не кажи дурниць!

Елімелех: А ти поживи  з моє, раніш ніж робити батькові зауваження!

Аяла:  Число прожитих років  це лише  кількість, а не якість. (виходить).

Елімелех: А в тебе немає права голосу! Ті байстрючка! (Збірається на роботу, дзвінок у двері). Відчинено!

 Входить Букі.

Букі:  Пане Бен Цур?

Елімелех: Що вам потрібно?

Букі:  Не знаю.

Елімелех: Заходьте.

Букі: Я отримав телеграму з кібуца. Ви щось розумієте?

Елімелех (читає): «Відправляйтеся до Бен Цура, Сусім 4 з приводу весілля». Ну, слава Богу!

Букі (злякано): Що це?

Елімелех: Сідайте. Хочете пити?

Букі: Чогось холодненького. Сік або що…

Елімелех: Ви мене не знаєте, а?

Букі: Як на мене – ні.

Елімелех: А я тебе на руках тримав. Ти був прудкий, як чортеня,  Роні…

Букі: Букі!

Елімелех: Букі? Ну так, Букі. Хуліган, гроза усього кібуцу. Але виріс порядним хлопцем. Як час біжить…

Букі (дивиться на годинника): Будь ласка, можно чогось попити?

Елімелех: Чаю?

Букі: Хоча б чаю.

Елімелех: Будь ласка. Нічого ти не пам’ятаєш. А як ти лементував, коли ми віїзжали з Кфар Моше!

Букі:  Я?

Елімелех: Шрага запер тебе у сараї, щоб ти за нами не біг.

Букі: А хто це – Шрага?

Елімелех: Та годі тобі жартувати. Твій батько — Шрага Беренфельд був моїм другом.

Букі: Мій батько  — Аврі Вайс.

Елімелех: Аврі… Ну так! Аврі Вайс! Столяр!

Букі: Він у курнику працював.

Елімелех: Вам чай з лимоном?

Букі: Будь ласка.

Елімелех: Добре…головне, що ти прийшов, бач якій вимахав. Так, хороші були часи, добре пригадати.

Букі: Я для цього прийшов?

Елімелех: Ні, тут у нас дуже важлива справа. Сідай.

Букі: А я вже сиджу.

Елімелех: Чаю?

Букі: Будь ласка.

Елі: Ти — секретар кібуцу?

Букі: Ні, я у полі. Наш секретар поїхав учитися, так я замість нього.  Так що у вас за справа, пане?

Елімелех: Ти можеш називати мене  як прийнято у кібуці — товариш. Товариш Борозовський.

Букі: Давайте до справи, пане товаришу Борозовський, бо в мене ще інші справи.

Елімелех:  О, краще. Отже, товариш Букі… Чаю? Я сподіваюся, що це залишиться між нами. Дуже делікатне діло. Це почалося 25 років тому…

Букі (дивиться на годинника): 25 років? Мені ще треба сьогодні до   банку…

Елімелех: Тоді не перебивай мене! Я теж дуже зайнятий. Так про що ми?..

Букі (підводиться): Може, я іншим разом?

Елімелех: Сідай. Випий чаю, куди тобі поспішати?

Букі: Мені у банк…

Елі: Це дуже важливе діло. 25 років тому я працював у вас слюсарем і познайомівся з дівчиною з ваших, кібуцних. Ну, ти вже дорослий,  думаю, зрозумієш, була весна, пташки, зірки, я був молодий, красивий, розумний…

Букі:  (дивиться на годинника) Банк закриється.

Елімелех: Словом, ми з нею стали жити…

Букі: Поздоровляю.

Елімелех: Зачекай.  Я не сказав «одружилися».

Букі: Тобто ви…

Елімелех: Зачекай, Букі, тоді були інші часі. Йти до рабина ніхто не хотів. Релігія – опіум для народу. Геть рабинів, попів та імамів….

Букі: Це добре. Паразити, що наживаються на трудящих.

Елімелех:  Дай мені закінчити. Я ж не сказав, що ми не ходили до рабина. Ми пішли, але не одразу. У кібуці завжди щось трапляється. То води нема, то труба луснула…

Букі: Або корова отелилася.

Елімелех: Ну, дівчина трохи завагітніла. Нічого, рабин не вовк, до лісу не втече. Так люди живуть, і якщо  вихідний і немає зборів…

Букі: І є вільна машина!

Елімелех: І нема дощу, і дитина не хворіє, і є на кого її залишити…

Букі: Та знаю я.

Елімелех: Шлюбне свідоцтво! Подумаєш, якийсь папірець!

Букі: Ви мені розповідаєте?!

Елімелех: Ось я і прошу увійти у наше становище.

Букі: Але я…

Елімелех: Трохи співчуття!

Букі (енергійно): Мої батьки теж не зареєстровані.

Елімелех: Як? Цві та Рахель не зареєстровані?

Букі: Аврі та Берта.

Елімелех: Тількі не треба зі мною сперечатися!

Букі: Ну то я піду, в мене справи.

Елімелех: Я не закінчів! Чаю? Післе того, як ми виїхали з кібуца, у нас народилася дочка, Аяла.

Букі: Банк закриється!

Елімелех: Вона виходить заміж за Роберта, а він потребує папірця…Тобто свідоцтво про наше одруження. А ми його не

можемо знайти.

Букі: Але ж ви сказали, що не реєструвовалися.

Елімелех: Та не пам’ятаю я. Але моя жінка, тобто Шифра, каже, що Яша Зіскін казав, що наш шлюб зареєстровано.

Букі: Пане Бен Цур, мені треба до банку…

Елімелех: Сядь! Чаю з лимоном?

Букі: На жаль, я не можу вам допомогти. Я у полі працюю. Вам треба  звернутися до Верховного суду… А мені треба йти.

Елімелех: Але ж ти не можеш кинути мене у такій делікатній ситуації.

Букі (йде до дверей):  Може, Зіскін…

Елімелех: А він ще там, у кібуці?

Букі: А як же!

Елімелех: А де він працює?

Букі: На зовнішній роботі.

Елімелех: Де саме?

Букі: У Мексиці.

Елімелех: У якій галузі?

Букі: У посольстві.

Елімелех: Яша Зіскін — посол?… І навіщо я кинув кібуц?

Букі: Знаєте що? Напишіть йому листа. Він хлопець непоганий, буде радий вам допомогти. Ну, радий був познайомитися…

Елімелех: Зачекай! Ми ж нічого не втрачаємо. Давай прямо зараз зателефонуємо йому у Мексику. (Бере трубку) Алло!..

Букі: Чудова ідея! Не забудьте потім повідомити мене про  результати…

Елімелех: Зачекай. Той банк не втече. За кілька хвилин будемо балакати з Яшею! Ти просто повинен тут бути. Може, він знає, де наше свідоцтво… Алло! Мне потрібно наше посольство у Мексиці!

(Букі) Хочете випити чогось? Чай? Так, терміновий виклик! Це питання життя чи смерті! (кричить у кімнату) Мені склянку води хто-небудь принесе? Алло, скільки чекати? Не може бути! У вас там бардак… Що? Як ви насмілилися? (кладе трубку)  Кілька хвилин, кілька хвилин…

Букі (задкує до дверей): Я скоро повернусь.

Елімелех: Тільки не залишай мене одного, прошу!

Букі: Мені треба йти!

Елімелех: Таке ставлення до колишнього члена трудового колективу! Залишайся. Переночуєш у нас.

Букі: Не можу!

Елімелех: Шлюбне свідоцтво!

Букі:  Пробачте.

Входить Аяла із склянкою води.

Елімелех: Це моя дочка!

Букі: Я залишаюся!

Елі: А як же банк?

Букі: Банк нікуди не втече.

 

 Весела музика. Завіса.

 

 

Дія 2

 Вечір. Шифра прасує. Аяла на дивані читає  книжку, Елі розкриває Букі секрети сантехніки. Букі поглядає на Аялу, яка не звертає на нього уваги.

Дзвеніть телефон.

Аяла: Алло! Помилка.

Елімелех (Букі): Ні, це не Мексика. Так що я зробив? Підвів до насоса три труби…

Шифра : Чотири.

Елімелех: Чотири 8-дюймові труби.

Букі (дивиться на годинника): Ой, вже 8.

Елімелех: Ну 8, яка різниця. Труби хороші,  італійські. (Аяла підходить до етажерки. Букі дивиться на неї).  Їхній інженер каже: «Якщо цей насос дасть 2000 кубів, пане Борозовський, я з’їм свого капелюха».  А в нього було таке канотьє. А під канотьє, тобто у голові, ну нічого, пусто, не зважаючи на диплом.

 Аяла виронює книжку. Букі кулею кидається поднімати, посміхається ій, але вона не звертає на нього уваги.

Букі: (дивиться на книжку) Ого, це серйозно! Філософія.

 

Аяла байдуже бере  книжку.

Букі: Філософія! Два тижні тому я щось таке читав.

Аяла мовчки повертається до дивана.

Елімелех: Тож слухай далі.  Ніхто не вірив, що насос дасть 2000 кубів. А я теж мовчу. Я цей насос добре знав, ще по Нацерету, я там працював у одного араба, Нахджаз Эль Джама, в його саду…

Шифра: Я не думаю, що для Букі це цікаво.

Елімелех:  Він вже дорослий. Сам може сказати.

Букі: У меня багато справ у місті.

Елімелех:  Але ж Мексика не чекатиме! Так, значить, закінчив я монтаж, вмикаю насос, він як дасть! Знаєш скільки?

Букі (слухає неуважно, дивиться на Аялу): Хто?

Елімелех: Насос.

Букі: Не знаю.

Елімелех: Вгадай

Букі: 20.

Елімелех: Що ти мелеш? 3000!  3000, провалитися мені на цьому місці!

Букі: І нащо я кинув поле?

Елімелех: Так це ще не все! (Сміється) Бере інженер свого капелюха… перед усіма роботягами… З’їв!

(вголос сміється, але інші не реагують. Вони вже сто раз це слухали. Він бачить, що його ніхто не підтримує, перестає сміятися)

Букі: Чорти б його побрали!!

Елімелех: Що сталося?

Букі: Чек загубив. Кібуцного центра. (Вивалює на стіл усе,  що у кишенях) 2600 лір!

Шифра: Куди ж ти його міг подіти?

Букі: Може у кишеню сунув…

Елімелех (показує на кишені):  А тут що? Ти взагалі знаєш, що у тебе в кишенях?

Букі: Я ж не завскладом.

Елімелех дивиться на дочку.

Букі: Оп! Знайшов! Ідіот! Мені треба зараз же отримати по ньому гроші.

Аяла: Зараз? У дві години ночі?

Букі: Завтра, вельможно пані, зранку.

Шифра: Тримай, Букі (кладе випрасоване йому на руки). Елі, праска холодна.

Елімелех: Я по суботах ремонтом не займаюсь! (Плескає Букі по плечу): Ну, де ти ночуватимеш?

Букі (злякано): Ні, пане Бен Цур! Не сподівайтеся. Мені ще треба купити деталі для трактора, квитки на футбол…

Елімелех: Ти цікавишся футболом?

Букі: А як же! Я сам граю. Ми — на 7 місці у районній лізі.

Елімелех: Так переночуєш у нас?

Шифра: Елі, а може  у нього інші  плани? (продовжує  вішати  білизну йому  на руки).

Букі: Ну, так! На мене чекають!

Аяла: Уффф! Мамо, облиш його.

Шифра: А ти тут при чому?

Букі: Я поспішаю…

Аяла: Він увесь час намагається втекти, а ви його затримуєте. Хай іде собі.

Букі: Хто?

Аяла: А що, батько без нього не може зателефонувати?

Елімелех: Але ж він – наш гість.

Аяла (знімає з рук Букі білизну):  Досить!

Букі: Ні!

Шифра: Аяла!

Аяла: Якщо він так хоче втекти до своїх улюблених корів, хай йде.

Букі: Якщо вам, пані, кібуцний рух не до вподоби, так ніхто ж не примушує…. Кібуц – діло добровільне.

Елімелех: Вона навчається на вчительку. Психологія!

Аяла: І нащо мені ваш кібуц? Я можу поїхати до Мексики без усякого кібуца. Роберт мав рацію, кібуцніки — це просто робочі шкапи! (демонстративно продовжує читати).

Букі:  І це каже дочка ветерана кібуцного руху, засновника нашого кібуцу!

Елімелех: Це вона від  матері навчилась. А я в кібуці був усім задоволений і щасливий .

 (Шифра та Елімелех звертаються до Букі).

Шифра: Прямо такий щасливий? Сварився з усіма!

Елімелех:  Але чому? Тому що моя дівчина не знайшла собі іншої роботи крім подавальниці у кібуцній їдальні! Ось!

Шифра: Якщо б не ця дівчина, він би донині тягнув лямку слюсарем у кібуці, і ніколи не відкрив би власної справи.

Елімелех: А ти її спитай, вона тепер пишається ним чи шкодує, що з ним зв’язалася?

Шифра: Передай йому, що вона тихо радіє.

(Нагадую:  увесь діалог йде через Букі).

Елімелех: Слухай, хлопець, що ти собі дозволяєш!

(Хапає Букі и трусить його). Зі мною у цьому домі ніхто не насмілюється так нахабно себе поводити. Хто ти такий?

Дзвонить телефон.

Букі (кидається до апарату): Алло! Міжнародна! ? (Кладе слухавку. Сумно): Ні, не Мексика…

Аяла:  Дуже шкода! Я вже сподівалася, що цей балаган закінчиться…

Елімелех: А чи існує взагалі Мексика? Може, ніякої Мексики нема… Букі, ти ночуватимеш у нас. Приймеш ванну, відпочинеш, як біла людина.

Букі: У меня ж нічого немає…

 

Аяла: Та годі, у батька знайдеться якась стара піжама…

Елімелех: Добре, пішли. Поговоримо про кібуц. Як там справи?

Каналізація ще забивається взимку?

Шифра: Элі! А праска?

Елімелех: А я вам тут не персональний электрик!

Букі: Не хвилюйтеся, пані Бен Цур, я візьму праску.

Елімелех: Ти щось у цьому розумієш?

Букі: Мені тільки викрутка маленька  потрібна.

Аяла:  Тато дасть тобі навіть велику.

Букі: Пане товаришу Борозовський! Дайте будь ласка, викрутку.

 Шифра складає білизну у шухляду. Аяла допомагає):

Аяла: Мамо, допоки ви будете з татом грати у сварку?

Шифра: На жаль, це не гра. А якщо й гра, то не дуже весела.

Аяла: Можноа подумати, що наш тато  — найгірший чоловік у світі.

Шифра: Якщо б він був гірший, так у мене і проблем не було б. Таких просто кидають і починають нове життя. А твій батько з тих, яких називають хорошими чоловіками, його ж неможливо залишити, і треба терпіти все життя… Немає більшого нещастя, ніж хороший чоловік.

Аяла: Але ж ти його любиш?

Шифра (у роздумі, складає білизну): Я люблю його майки.

Аяла: Кепкуєш?

Шифра: Ні. Коли-небудь ти зрозумієш.

Аяла: У мене немає ніякого інтересу до сорочок Роберта.

Шифра: Тому що в тебе ще нема до нього ніякого інтересу. Що лишилося від колишьного Елі? Волосся падає, посмішки нема, уся його чарівність нині належить лише трубам діаметром більше 8 дюймів. Так що у мене лишился лише речі. Сорочки,  шкарпетки. Вони майже не змінилися.

Аяла: Мамо, ти мене лякаєш? А що, всі пари до цього приходять?

Шифра: Не всі.

Аяла: По-твоєму, шлюб – це щось типа тюрми.

Шифра:  Трудового табору.

Аяла: Але ж є різниця!

Шифра: А як же! З тюрми можна вийти достроково за  хорошу поведінку.

Аяла: Тато теж так думає?

Шифра: Він про такі речі взагалі не думає.  Добре, забудь це все. (Входить Букі). Ну, відремонтував?

Букі: А як же!

Шифра: Спасибі. Ти меня просто врятував.(Бере у нього праску). Що там було?

Букі (до Аяли): Фаза вилетіла. Я його фактично заново склав. Нічого особливого.

Шифра: А де це ви  навчилися? (вмикає праску).

Букі: Ну, у нас у кібуці майстри на всі руки…

Коротке замикання, іскри. Шифра скрикує. Повна темінь.

 Пауза.

Аяла: Так що там у вас в кібуці?

Шифра: Що трапилося?

Аяла: У кібуцніка спитай. (раптом) В чому справа?

Шифра: Треба батька покликати. Аяла, він у ванній!  Аяло? Ти де?

Аяла: Хто це? Мамо, це ти?

Шифра: Аяло, ти де? (стрімкі кроки). Не рухайтеся! Елі! Замикання!

Елімелех (з іншої кімнати): Я бачу! Чорт, жодного сірника в домі! (звук падаючого тіла).

Шифра: Що трапилося?

Елімелех: Ви що там, танцюєте? Хто це, чорти б його взяли?

 Вмикається світло. Аяла дещо розгублена. Посеред кімнати — Роберт, теж дещо розгублений. Довга пауза.

Роберт: Я дзвонив…

Шифра: Коротке замикання… Праска…

Букі: Я взагалі-то у полі працюю…

Роберт: Добрий вечір, пані Бен Цур!

Шифра: Добрий вечір, Роберте! (знімає покривало з дивана).

 Розгублена Аяла тікає.

Елімелех (стоіть на столі, ремонтує пробки): Чого я терпіти не можу, так це вилізати з гарячої ванни. (Йде)

Шифра: Ви не знайомі?

Роберт (підходить до Букі). Кенол. Роберт Кенол.

Потискають руки.

Букі: Букі.

Роберт: Дуже.

Букі: Дуже.

Роберт: Сигарету?

Букі: Даруйте.

Роберт:  Пан…

Букі: Я з сільгоспсектора.

Роберт: Дозвольте запитати: що вас сюди привело?

Букі:  Я сюди випадково потрапив.(Пошепки): Дочка товариша Борозовського збирається заміж за якогось ідіота!

Роберт: Так?

Букі! Цей дурень увесь дім с голови на ноги поставив.

Шифра: Букі! Підійди будь ласка! (Роберту)  Пробачте, пане Кенол!

Букі підходить до неї.

 Шифра (шепче): Ти знаєш, хто це?

Букі: А то ж! Наречений Аяли.

Шифра: Підемо, я дам тобі піжаму. Роберт, пробачте.

Роберт: Нічого.

Букі: Було приємно познайомитися, пане Кенол.

Роберт: Мені також. (Курить у кріслі, замислюється).

 Аяла тихо входить, підходіть ззаду до крісла, закриває Роберту очі:

Роберт: Аяла! Що це за тип?

Аяла:  Хто?

Роберт: Букі цей.

Аяла: А-а, це кібуцник. Батька знайомий.

Роберт: Він тут живе?

Аяла: У нас?

Букі (йде повз  кімнату у ванну, в руках — піжама, пластикова пляшка, зубна щітка): Добраніч!

Роберт: Він тут живе?

Аяла: Ну, я ж казала. Тільки до завтрашнього ранку.

Роберт: А Мексика при чому тут?

Аяла: Яка Мексика?

Роберт: Півгодини тому я вам дзвонив…

Аяла (пригнічуючи сміх): Так це ти був?

Роберт: І чоловічий голос, досить грубий, звелів мені покласти трубку, бо він, мовляв, хоче розмовляти з  Мексикою. З Яшею. Тобто послав мене під три чорти. Ну, і до чого б це все?

Аяла: Може, ти не той номер набрав?

Роберт: Такого зі мною не буває. Я намагаюся якомога швидше

зафіксувати законний шлюб, тому не можу ігнорувати того факту, що моя мати дуже занепокоєна відсутністю відповідного документа з вашого боку. Скажу більше, моя мати має намір нанести вам візит персонально.

Елімелех (входить): Ні!  Тільки не це! Не треба нас шантажувати! Ми самі усе влаштуємо!

Аяла: Тату, що з тобою?

Елімелех: Застудився.

 (Підходить до буфету, наливає вина у склянку): Вип’єте вина, пане Кенол?

Роберт: Cпасибі. Я абстинент.

Елімелех: Пробачте. Чого нема, того нема. Тільки вино. Але хороший сорт.

Роберт: Я не вживаю алкоголь, пане Борозовський.

Елімелех: Добре. (хоче налити содової собі, але пляшка пуста. Кричить, як поранений лев): Шифра! Шифра! Содової  нема!

Шифра (спокійно, з іншої кімнати): Ну, нема так нема.

Елімелех: Якщо так, я вино питиму. (демонстративно наливає та випиває. Роберту): Он як, приятель! Бачиш, що робиться? (йде розгніваний).

Роберт: «Приятель»!

Аяла: Вони з мамою грають у сварку. Як діти.

Роберт: Та я вже бачу.

Аяла: Та це що! Ти б бачив, що тут було!…

Роберт: Я взагалі за документом прийшов…

Аяла: Та не до нього зараз! Ти мені потрібен допомогти!  Справа в тому, що мати з батьком із учора…

Роберт: Не треба продовження!

Аяла: Чому?

Роберт: Ти ж дівчина освічена. Сподіваюся, що ти зрозумієш, у якому становищі ми опинилися. Я не хотів би втягуватися у сварку між твоїми батьками, але…

Аяла: Це не сварка!

Роберт:  Звичайна сварка. Згідно з дослідженнями, десь біля  80 відсотків сімейних пар…

Аяла: Так, але мої батьки  — не сімейна пара. Вони не зареєстровані.

Роберт: Згідно статистіки, вони — сімейна пара. Я бачу, що ти сьогодні дуже схвильована. Може, нам розійтися, поки ми не почали сваритися, як твої батьки, а?

Аяла: Чудова ідея!

Роберт: Я забуду цю твою репліку, люба! Завтра о 10.30  я зателефоную стосовно шлюбного свідоцтва. Цілую. Доброї ночі, люба! Попроси пробачення у своїх батьків, що не встиг з ними попрощатися. (Йде).

Аяла: А як же, пане!

 Гнівно закриває за ним двері. Відкриває  двері у ванну і бачить там Букі, він підслуховував.

Аяла:  З тих пір як ти тут, у нас усе пішло негаразд!

(Входять Елі та Шифра).

Шифра: Що тут діється?

Аяла: Жлоб примітивний!

Шифра: Що він зробив?

Аяла: Ще сміеється, бач?

Елімелех: Букі, що трапилося?

Букі: На добраніч!

Шифра: Сподіваюся, що це побажання здійсниться.

Елімелех (збуджений від випитого вина):  Немов кішка з собакою. Вони з перших хвилин один одного не терплять.

Шифра: Скільки ти випив?

Елімелех: А що? Добрий настрій. (потягується) Завтра на роботу не потрібно. Можна встати пізніше.

Шифра: Опів на сьому?

Елімелех: Навіть о сьомій! Можу я хоч одного разу отримати задоволення від життя? Пішли!

Шифра: Куди?

Елімелех: Працювати над зберіганням статус-кво?

Шифра: Ти можеш пристойними словами говорити?

Еімелех:  Дозвольте, баронесо, в опочивальню.

Шифра: Там барон Букі воліє відпочивати.

Елімелех: Якшо він хропітиме, я його вижену.

Шифра: Можна  подумати, ти не хропиш.

Елімелех: А мені це не заважає.

Шифра: Якщо хочеш спати спокійно, відправ цього Букі завтра з ранку якнадалі.

Елімелех: Букі — ось такий хлопець! Робітник! Пролетарій. На таких земля тримається! Він ще амбасадором стане. У цієї галузі в кібуці велике майбутнє.

Шифра: Мені він теж до вподоби. Тільки він запав на нашу Аялу. Роберт теж звернув на це увагу. Він може образитися.

Елімелех: Нічого. Отримає вказівки від улюбленої мамусі.

Шифра: Так, Роберта ти не любиш, але мене це не хвилює.

Елімелех: Я проти нього нічого не маю. Він хорошій статист. Тільки  Аяла могла б почекати з весіллям.

Шифра: Скільки?

Елімелех: Поки іншого не знайде.

Шифра: Я задоволена, що моя дочка вийде за освічену людину із хорошої  сім»ї. Роберт буде дуже зручним чоловіком.

Елімелех: На відміну від мене?

Шифра: Я цього не казала.

Елімелех: Чорт! Чому це я не зручний чоловік?! Я тебе б’ю?

Шифра: Ні.

Елімелех: Гуляю з  іншими?

Шифра: Ні.

Елімелех: Я брутально себе поводжу?

Шифра: Так.

Елімелех: Я заради вас пашу, як папа Карло, з ранку до ночі. Вранці я прокидаюся з єдиною думкою: що я повинен сьогодні зробити заради сім’ї?

Шифра: А у мене інакше. Мій ранок починаєтся з калатання твого будильника. Дррррр! І ти благословляєш новий день словами «чорти б його забрали!». Я завжди сподіваюсь, що ти скажеш щось інше, але ні! Далі ти натягуєш шкарпетки.

Елімелех: Але ж холодно…

Шифра: Будильника ти не вимикаєш, він тарабанить, доки завод не скінчиться. По дорозі у ванну ти кидаєш мені: «Звари каву, люба!» Люба варить каву. Ти виходиш з ванної, проклинаючи бритву, погоду, життя, Шлезінгера, труби на 8 дюймів. Салат вже на столі, але олію ти повинен додати сам. Яйце, звісно, переварене. Або недо… Чи те й інше разом.

Елімелех: Три хвилини!

Шифра: Я питаю: «Що ти хочеш на обід» і ти кажеш: «Що це за питання зранку? Знайшла час!»  Тут трапляється соляна криза. Ти питаєш: «Де сіль, чорти б її забрали?», а я: » Перед твоїм носом». Але тут наступає чергове нещастя: дірочки в сільниці забиті! Хай йому чорт! Ти гнівно кидаєш сільницю, жили на твоїй шиї вздуваються: «Солі! Простої солі не можна отримати в цьому домі! Я вкалую з ранку до вечора…»

Елімелех: …Як проклятий. Далі що?

Шифра: Потім ти випиваєш склянку содової, утираєшся скатертиною, порсаєш у зубах загостреним сірником, і кажеш: «Якшо подзвонить Шлезінгер, пішли його під три чорти». Я приношу тобі куртку і питаю: «Коли ти повернешся?», ти кажеш «як завжди»… Усе як завжди…

Елімелех: Для чого ж питати?

Шифра: Звичка. Я все ще сподіваюся, що коли-небудь, одного чудового ранку, все зміниться…

Елімелех: Закінчила?

Шифра: Так.

Елімелех: Значить, так. З усього цього трилера про сімейне життя, я роблю висновок – слава богу! У мене в житті усе гаразд. Усе прогресивне людство так живе.

Шифра: Людство складається з людей.

Елімелех: Припустимо. Так що ж ти від мене хочеш?

Шифра: Я хочу піти на концерт. Оркестр. Хор, співаки. Глядачі и глядачки у красивих платтях і туфлях. Перерва. Буфет. На людей подивитися. І себе показати.

Елімелех: Прекрасно! А коли ж ти останнього разу була на концерті?

Шифра: Позавчора.

Елімелех (сміється, потім робиться серйозним): Не може бути. А де я був позавчора? А-а, грав у карти із Шлезінгером. А ти, значить, — на концерт? Ну-ну! І як це тебе занесло?

Шифра: Аяла мене взяла. Ми пройшли за абонементом мами Роберта.

Елімелех: За абонементом?

Шифра: Перший цикл. Симфонії Бетховена, Чайковського, і ще одного, із Швейцарії. Було чудово. Окрім того швейцарця. І  головне, що увечері я я не сиділа вдома.

Елімелех: А чого ж ти мені не сказала? Може, я б теж пішов? На скільки людей абонемент?

Шифра: Ти?..

Елімелех: Ну, я хоча б до входу проводив… Почекав би у фойє. Там буфет, пиво.

Шифра: Нікуди ти б мене не проводжав.

Елімелех:  Чому?

Шифра: А ти мене взагалі нікуди не супроводжуєш. В крайньому разі – таскаєш за собою. Ти  диктатор. Зізнайся. Щиросердне визнання полегшить твою вину.

Елімелех (дуже ображено): Я — диктатор? Я? Хіба ми – не рівноправні партнери?

Шифра: Принеси мені, будь ласка, склянку содової.

Елімелех: (оглядається) : Це ти кому?

Шифра: Тобі.

Елімелех: Мені?

Шифра: Ти ж тільки-но казав про рівноправ’я.

Елімелех: А! Ну так…Ну так…(думає, помітно, що йому нелегко прийняти таке рішення, підводиться, вертається, хапається за серце) Ой! Ось тут коле… Мені ж не можна важкого носити…

Шифра: Добре, принеси півсклянки.

Елімелех: Не можу. Це мене принижує. Чоловік, що себе поважає, не стане прислужувати жінці.

Шифра: Я поки ще не твоя жінка. Я тут працюю у домашньому господарстві. Але у трудящих є право на відпочинок. Згідно з трудовим правом. В мене вихідний. Принеси мені пляшку содової, будь ласка…

Елімелех (стискає зуби, мимоволі підводиться, важким кроком іде, приносить)

Шифра: Шкода, що немає закону, який зобов’язує відновляти дозвіл на шлюб кожні 10 років. Для вступу у шлюб варто здавати іспит, як на права водія. Теорія і практика сімейного життя. Із заліками.

Елімелех (тримає пусту пляшку, бо содова закінчилася ще в першій дії): 

Шифрочко, тобі холодної?

Шифра: Будь ласка.

Елімелех: Немає.

Шифра: Колись ти був готовий йти на край світу, щоб принести мені подарунок.

Елімелех: Пані Бен Цур! В мене є питання.

Шифра: Давай.

Елімелех: Можливо, що я дещо змінився за останні 20 років. Але ж і ти, люба, маєш дещо не той вигляд, що 20 років тому…

Шифра (ображено):  Це нечесно, Елі.

Елімелех: Куди поділася та дівчина з довгою косою? Де її  чарівна посмішка? Де її плавна хода?

Шифра: Я теж можу розказати тобі багато того, чого ти б волів вислухати.

Елімелех: Ну, кажи.

Шифра: Тобі буде неприємно.

Елімелех: Нехай.

Шифра: Добре. Ти ніякий не власник бізнесу. Ти — звичайний сантехнік.

Елімелех (долаючи гнів): Ну то й що? Я чесно працюю. (З  гнівом). Може, мені навчитися грати на віолончелі? Тільки зараз я зрозумів. Ти ще в кібуці мені натякала, щоб я не займався фізичною працею! Тобі вже тоді це було не до вподоби.

Шифра: Я мала на увазі інше. Ти залишаєшся сантехніком, навіть коли ніяких труб немає.

Елімелех: Так, я люблю труби! Я люблю свою роботу! Ці труби тебе годують вже 20 років!

Шифра: Я знаю, можеш не кричати.

Елімелех: Ні, я кричатиму! Я твій чоловік!

Шифра: Поки що ні. Я ще не погодилася.

Елімелех: Що тут коїться останні дні? Усе ж було нормально. Труби, концерт. Працівниця у домашньому господарстві! Я нічого не розумію!

 Затемнення. Музика зі скріньки, дещо прискорена.

 

Ява 2

 

  Ранок. Аяла у  кріслі. Шифра нервово ходить перед дверима кімнати Елі. Час від часу прислуховується, що там діється.

Шифра: Все-таки треба доктора викликати.

Аяла: Мамо, це ж не вперше. Ми ж знаємо його «сердечні приступи».

Шифра: Цього разу може щось серйозне. Коли він упав, зблід, як крейда. Я його ніколи не бачила у такому стані. Він на мене кинувся, я думала він мене… просто вбити хоче.

Аяла: Тато муху не вб’є. Він, мамусю, у глибині душі добра людина.

Шифра:  Що мені з його «глибини душі», я ж його ззовні бачу.

Аяла: Ну, такий він, що робити. Якщо в домі один чоловік, він виростає егоїстом.

Шифра: Він не завжди був такий. Думаю, я зробила помилку, що давила на нього, щоб ми залишили кібуц. Там у нього була ціла галузь, він там був цар і бог. Єдиний сантехнік на весь кібуц.

Аяла: Це не причина.

Шифра: Просто постаріла я, доню. Цієї помилки нам чоловіки не прощають.

Аяла: Але ж і вони старіють.

Шифра: Тому і не прощають. Це ж вони придумали, що чоловік у 60 –хлопець, а жінка – стара баба. (Шум за дверима). Що там?

Аяла: Тато нікому не дозволяє заходити. Окрім Букі.

Шифра: І він ще ображається! Господи! Як  можна жити с таким егоїстом?

Аяла: Ти ж живеш.

Шифра: Вночі думала про розлучення. Перебирала у пам’яті, може знайду якісь неприємні спомини. Але вони усі втекли. Не хочуть свідчити проти батька. Лише Богу відомо, чому я пам’ятаю, як він прокрадався до мене 30 років тому, і забуваю усі його крики і скандали.

Букі (входить): Усе нормально. Йому просто треба відпочити.

Шифра: Він все ще ображається?

Букі: Ще й як!

Шифра: Ну, слава Богу, це добрий знак.

Яфа (вбігає у сукні, що пошила Шифра. Дуже схвильована): Яке нещастя! Як це трапилося?

Аяла: Не перебільшуйте. Ніякого нещастя нема.

Яфа: 30 років! 30 років разом!

Шифра: Стільки навіть за вбивство не дають.

Яфа: Така людина!

Букі: Він ще живий, до речі.

Яфа: У мого покійного чоловіка теж були такі припадки. З цим треба бути дуже обережним! Чим я можу допомогти? (Усі  троє дивляться на неї дуже виразно).

Яфа: Добре, то я не заважатиму.

Шифра: Це вірно.

Яфа (йде, обертається): Пан Борозовській спить?

Букі: Як янгол.

Яфа: Слава Богу! Ви кардіолог чи терапевт?

Букі: Знаєте, у нас у кібуці, усі повинні на всьому розумітися…Я дав  товаришу Борозовському дві таблетки снодійного, це і слона приспить.

Елімелех (входить у піжамі, заспаний. Усі здивовані)

Аяла: Тато! Як ти?

Елімелех (драматчним тоном): Якщо я не помиляюся, я ще живий. Дайте мені місце, де сісти.

(Усі підскакують)

Аяла: Тату, вертайся до ліжка! Ти ще хворий!

Елімелех: А ти не давай меня вказівок! (Яфі) Добрий день, люба Яфо! Пробачте за мій непарадний вигляд. …

Яфа (схлипує): Бачити ясновельможного пана Борозовського у такому стані…

Шифра: Яфо, не перебільшуйте. Елі, як ти себе почуваєш?

Елімелех: Невже це дійсно когось цікавить у цьому домі? А від тебе, Шифро, мені нічего не потрібно.

Шифра: Ти все ще ображаєшся?

Елімелех: Та чого ж мені ображатися. Я тут усього-навсього  квартировласник.

Яфа: Квартировласник? Як це?

Елімелех: Я вам дивуюся, пані Біренбойм! Хіба я можу бути тут чоловіком? Хіба я приношу сюди квіти, шоколади, одеколони? Я приношу сюди лише своє хворе серце, пані Біренбойм, але на таку дрібницю ніхто не зважає. Серце усього лиш тріпоче, але може перестати у будь яку хвилину! Але кому до цього є діло у цьому домі?

Яфа (схлипує): Ні, ні, пане Борозовській!

Букі: Що ви тут виставу влаштовуєте? Хто ви така? Ви тут лише сусідка. Що ви тут ридаєте?

Яфа: Хлопче, що ти розумієш у сусідських стосунках?

Букі: Ого!

Яфа: І взагалі, хто ви? Що ви тут робите?

Букі: Ось і я думаю….

Елімелех (реве та стогне як Дніпр широкий): Я — диктатор…Ось воно як. Хто б міг подумати…

Аяла: Букі, відведи батька до ліжка, він застудиться.

Елімелех: Не треба про мене піклуватися! Я сам про себе буду піклуватися! Йдіть на свої концерти, до свого Чайковського. Хай він вам ремонтує крани!  (кричить):  Швачка!

Шифра: Ти вже  забув, що ти хворий? Тобі не можна хвилюватися.

Елімелех: Я вже про це не думаю. Якщо комусь цікаво, вночі я маявся безсонням…

Букі: Ну-ну!

Елімелех: І пригадував своє життя. Елімелех Борозовський, — питав я себе, — а для чого людина одружується? Заради чистоти в домі? Для цього можна взяти хатню робітницю. Щоб добре годуватися? Для цього є їдальні і ресторани. Для… Для цього теж є справжні майстрині свого діла. Навіть дітей сьогодні можна робити без цього. Так нащо ж?

Букі: Не знаю.

Елімелех: Я вам скажу: людині  потрібен хтось, кому можна розказати про свої проблеми! Тому й одружуються.

Шифра: Феноменальне відкриття!

Елімелех: А чого ще можна чекати від такого третьосортного чоловіка як  я?

Шифра: Пішли, Елі, я зроблю тобі компрес.

Елімелех: З чого це ти робитимеш мені компрес? Хто ти така? Вельмишановно пані Біренбойм, чи не могли б ви накласти мені на груди вологу пов’язку?

Яфа: Я?

Елімелех: Зробіть послугу, будь ласка !

Шифра: Ідіть, ідіть. Якщо він просить… Хворому не можна відмовляти.

Яфа: Ну, добре. Але тільки, щоб заспокоїти пана Борозовського.

Шифра: Ну, не буду вам заважати.

 

Елімелех (демонстратівно вертається до кімнати, трагічно): Ой, знову приступ! Може, останній…(Раптом, звичайним голосом): Шлезінгер дзвонив?

Букі: Ні.

Елімелех: Якщо подзвонить, скажи йому, що мене вразила хвороба. (Заходить до себе в кімнату, зачиняє двері): Стороннім вхід заборонено!

Яфа: Повна тиша! Не палити! Не ходити! Не розмовляти! (йде до Елі)

Букі: У тихім омуті…

Шифра: А я їй ще плаття шила…(Йде)

Аяла: Маму шкода… І тата теж…Може, навіть більше…

Букі: Біднесенький! Та він здоровий, як бик!

Аяла: Та що ти кажеш! Він майже не ходить! У нього температура.

Букі: Ага! Холера у нього. Бубонна чума. Сибірська виразка.

Аяла: Виразка з ним у кімнаті. І все таки… може йому слід якісь ліки прийняти?

Букі: Може…  Скажи, ну що ти знайшла в цьому Роберті?

Аяла: Він – чудова людина. Освічений, вихований!

Букі: Козел с дипломом!

Аяла: Він — справжній джентльмен, представник одної з кращих сімей!

Букі: Ага! Його батьки приплили у часи всесвітнього потопу на власній яхті! Я, між іншим, теж шосте покоління в країні.

Аяла: Шосте в країні чи взагалі?

Букі: Я, принаймні, розмовляю як нормальна людина!

Аяла: Ага, тебе коробить, що він — інтелігент, а не простий кібуцник.

Букі: Статистика! Теж мені професія! Три роки рахують і виходить, що у кожен кібуцник має 1,3 дітини. Браво!

Аяла: Еге, так ти ревнуєш, товариш кібуцник!

Букі: Я? З чого б?

Аяла: Цікаво, що б Фрейд на це сказав?

Букі: Він би луснув зі сміху.

Аяла: Здається, що за тобою вже корови нудьгують?

Букі: Я працюю у полі! Але я дійсно заскучав за своїми…

Аяла: Так чого ж ти тут стовбичиш?

Букі: Хочеш знати, чому?…Знаєш, мені шкода твоїх батьків…. Два шановних товариша бьються, як у пастці. І через що? Через якогось Яшу Зіскіна, що забув їх зареєструвати!

Аяла: Якби ти трохи розумівся на психології, ти б второпав. У батька комплекс неповноцінності. Як би тобі роз’яснити? Чим менший собака, тим злішим він хоче виглядати.

Букі: Тому я більше полюбляю коней.

Аяла: Букі, ми продовжимо дискусію після того, як ти проштудюєш

«Етюди про комплекс неповноцінності» Фрейда.

Букі: Адлера.

Аяла: Що?

Букі: Адлер. «Е стаді оф орган інферіоріті енд ітс психікал композішн». Непогана книжка.

Аяла: Ти… читаєш… такі… книжки?

Букі: Звідки у мене час? Так, іноді у бібліотеці перегортаю. У нашому кібуці непогана бібліотека.

Аяла: А я… думала, ти тільки на коровах знаєшся.

Букі: Знову корови! В тебе якась паранойя на корів. Що вони тобі зробили? На тебе в дитинстві напала корова?

Аяла: Але ж ти працюєш у полі.

Букі: Ну, слава Богу!

 Тиша. Дивляться один на одного. Назріває поцілунок.

Аяла (раптом): Так ти навмисне зламав праску?

Букі: Мені потрібна та праска? (Тривалий затяжний поцілунок)

Елімелех (з пляшкою содової ): Тільки не в моєму домі! (кашляє) Ей, припиніть!

Аяла (дає Букі ляпаса): Як ти насмілився?

Букі: У нас у кібуці (тікає)…

Аяла (кричить йому услід): Я, між іншим, заміж збираюся! Який нахаба!

Елімелех: Це що ж таке?  Один — наречений, другий у резерві? І від кого ти цього набралася?

Аяла: Від батька.

Яфа (виходить із кімнати Елі): Що таке? Що трапилось?

Елімелех: Нічого.

Яфа: Він почав приставати до Аяли?

Елімелех: Нічого собі почав. Знайшли спільну мову! Цілуються!

Яфа: Нащо ж ти їм заважаєш?

Елімелех: Цілуватися з ранку, натщесерце? Де ви таке бачили?

Яфа: Весна прийшла, Елі.

Елімелех: Ого! Я теж відчуваю!

Яфа: Так?

Елімелех: А як же? Що я, гірше за інших? Я теж простудився.

Яфа: Ах, весна! На деревах розпускаються бруньки, прокидається вся природа…

Елімелех: Шлезінгер, принаймні, теж прокинувся.

Треба йти на склад… а ці  цілуються з ранку!

Яфа: Справжня любов завжди перемагає, Елі!

Елімелех: Але ж не з такою швидкістю!  (Сідають. Яфа кладе голову йому на плече. Він муркоче.) Пані Біренбойм любить квіти?

Яфа: Дуже-дуже.

Елімелех: Купіть собі букетика за мій рахунок.

Яфа: Ах, Елі!

Елімелех: Весна! Ви чуєте пташок?

 Яфа: Ні.

Елімелех: Я теж. Звідки тут пташки?

Яфа: Може, треба змінити оточення?

Елімелех: Шифра не хоче. Вона вже звикла. А мені як раз до вподоби  модерна мебліровка.

Яфа: Мені теж.

Елімелех: І модернові стіни. Одна — зелена, друга — жовта.

Яфа: І одна блакитна!

Елімелех: Ні! Брунатна!

Яфа: Так, брунатна!

Елімелех: Чого це ви так схвильовані?

Яфа: Навіть не знаю… Серце калатається ось тут … (притискує його руку до  «серця»).

Елімелех (висмикує руку):

Яфа: Ах, Елі, я так схвильована!

Елімелех: Нічого, буває.

Яфа: Ви і на цьому розумієтесь?

Елімелех: Та ще як! У мене такі пригоди були!  О-о-о!

Яфа: Розкажіть, тут же нікого немає!

Елімелех: Ні, не можу.

Яфа: Я нікому не скажу.

Елімелех: Добре. Було це багато років тому, влітку, було дуже спекотно.

Яфа: Оооо! (притискається до нього)

Елімелех: Я приєднав до насоса 4 труби, здається, 8 дюймів.

Яфа: 8 дюймів! Ооооо!

Елімелех: Ну дтак. Я ж не якийсь там сантехнік, що бідкається з простими  кухонними кранами. Італійський інженер мені каже: «Борозовський, якщо цей насос дасть 2000 кубів, я з’їм свого капелюха». А він він ходив у такому білому солом’мяному капелюсі.

Яфа: Феноменально! Що ж було далі?

Елімелех: Насос як почав качати! Вгадайте, скільки кубів він дав?

Яфа: Жах!

Елімелех: Не вгадали! 3000, щоб мені провалитися на цьому місці! Але це ще не все (смієеться)…

Яфа: Ах, розповідайте далі, не мучте мене!

Елімелех (давиться сміхом): Цей інженер… взяв свого капелюха… і на очках  у всіх почав його їсти?

Яфа (сміється): Ой, не можу… з’їв….

Елімелех (робиться раптом серйозним. Яфа замовкає)

Елімелех: Ну, і що смішного?

Яфа: Ну… капелюха…

Елімелех: Це жарт з довгою бородою.

Яфа: Я теж так вважаю.

Елімелех: Так чого ж ви сміялись?

Яфа: Ви перший почали.

Елімелех: Ну та й що! Я за звичкою!

Яфа: Ти на мене ображаєшся?

Елімелех: Ні, що ви, пані Біренбойм.

Яфа: Хочеш нового компреса?

Елімелех: Ні…

Яфа: Може, хочеш содової? Я збігаю до крамниці.

Елімелех: Будь ласка.

Яфа (підводиться): Скажи мені що-небудь хороше перед тим, як я піду.

Елімелех: І газету візьми.

Яфа: І це все?

Елімелех: І простеж, щоб там був спортивний додаток, а то його не вкладають. (Помічає, що входить Шифра): Повертайся швидше, люба!

 Яфа йде.

Шифра: А я їй ще плаття шила!

Елімелех: І квіти не забудь, люба!

Яфа: Так (тікає).

 

Елімелех: Ух, яка вдова!

Шифра (порпається у музичній скриньці): Я бачу, ти вже зовсім здоровий, чи не так?

Елімелех: Так. Весна! Пташечки, бруньки…Що ти там шукаєш, га?

Шифра: А я кажу, було у нас шлюбне свідоцтво!

Елімелех: Шукай, амнезія!

Шифра (гнівно): Елі! Я не хочу бачи ти цю жінку в нашому домі!

Елімелех: А що? Вже й коханку не можна тримати? Я цілий гарем можу тримати! Я вільна людина. Як в нашому гімні сказано – бути вільною людиною у вільний країні! Я холостяк!

Шифра: А як же наша дочка?

Елімелех: Мало що трапляється поміж господарем та його квартиранткою!

Шифра: Дурний жарт!

Елімелех: Ну, де ж Яфа? Що ж вона так затримується?

Шифра: Ідіотка!

Елімелех: А кому потрібен жіночий розум?

Шифра: Елі, я йду!

Елімелех: Черговий концерт?

Шифра: Я йду звідси!

Елімелех: Ну, і добре.

Шифра: Я тебе залишаю!

Елімелех: Чув уже.

Шифра: Йду.

Елімелех: Згідно з законом, квартирант повинен попередити хазяїна за 30 діб.

Шифра: Я йду зараз!

Елімелех: Йди. Може, коли тебе не буде вдома, я тебе любитиму як 20 роківу тому: «Раптом чутно іржання коня, і ти входиш — молода і свіжа, з пляшкою содової…»

Шифра: Знаєш, хто ти?

Елімелех: Наволоч?

Шифра:  Отож.

Елімелех: Диктатор?

Шифра: Точно.

Елімелех: Простий сантехнік?

Шифра: Маленький такий, карликовий.

Елімелех: Генератор?

Шифра: Точно (йде.)

Аяла (вбігає): Що це таке? Знову діточки посварилися?

Елімелех (іде): Вона перша почала!

Аяла: Негайно у ліжко!

Елімелех: Уффф! (іде).

 

 Дзвонять у двері

Роберт (з квітами): Доброго ранку, люба! (Подає їй квіти).

Аяла (збентежено): Роберт… квіти… так рано…

Роберт: Рідкісний сорт. Я ще на вулиці чув крики. Твої батьки знову на  трансляції?

Аяла: Що ти кажеш? Такої тиші у нас дома ще ніколи не було. Батько хворий, лежить.

Роберт: А що з ним?

Аяла: Таке потрясіння!

Роберт:  Яке?

Аяла: Загальне.

Роберт: Так (дивиться на балаган у домі) А можна мені поцікавитися стосовно ясновельможного пана Букі?

Аяла: Букі? А хто це?

Роберт: Ну, цей телепень, що тут поселився з учора.

Аяла: А, я вже давно про нього забула. Що з тобою, Роберте?

Роберт: Я трохи нервую, люба. Маю відчуття, що у цьому домі з недавніх пір дивні речі кояться.

Аяла: Нічого у нас не коїться. Усе нормально.

Роберт: Сподіваюся. Але терпець моє мамусі ось ось увірветься. І тоді….

Аяла: Яка красива краватка!

Роберт: Якщо моя мати сьогодні не отримає шлюбне свідоцтво, я не можу відповідати за наслідки.

Аяла: Ще не знайшли…

Роберт: Як же це може бути?

Аяла: А біс його знає.

Роберт: Звісно, я не питаю, а чи  були твої батьки зареєстровані…

Аяла: І не питай.

Роберт: А якщо спитаю?

 Дзвонить телефон.

Букі (уривається до кімнати і хапає трубку): Алло, Мексика? Яша? Ні? Тоді покладіть трубку, не заважайте! Ви що, глуха? Хто? Я?… Я? Пробачте, пані, я не знав …

Роберт: Це моя мама (хапає трубку). Алло, це Робік. Так. Так, мамо, усе гаразд. Ні, ще не знайшли.  (Перелякано дивиться на Аялу, закриває трубку рукою). Вона вже розсилає запрошення.

Аяла: Не варто. Можливо, весілля доведеться відкласти.

Роберт: Так. (В трубку)  Ні, поки що не знайшли. А що я можу зробити?

(Аялі) Що робити?

Аяла: Може, відкладемо це на пару років?

Роберт: Це ідея. (В трубку) А як же, мамо! (Аялі) До наступного дня народження мами як раз рік пройде. (В трубку) А як же, мамо! (Аялі) Тобто, на рік?

Аяла: Не так грубо.

Роберт: Що? Грубо? (замість того, щоб відповісти Аялі, помиляється і кричить у слухавку) І ти туди ж! Мало мені вибриків моєї ненормальної мамусі!  (закриває трубку, Аялі) Мамусю, не хвилюйся! Вони знайдуть! (У трубку) Так де оте бісове свідоцтво? Мені мамуся вже дірку в голові прогризла. (Лише тут він розуміє, що переплутав). Алло! Мамо! Мамо! Це не тобі! Це помилка на телефонній станції (до Букі):  Ось тобі твоя Мексика… Яша… Мамо…

 Букі знімає простирадло з дивану.

Роберт: Що тут діється?

Аяла: Нічого .

 Входить Шифра. Вона волочить валізу, збирає хатні речі.

Роберт: Добрий день, пані Бен Цур.

Шифра: Добрий день, Роберт.

Роберт: Вона кудись їде?

Аяла: На курорт.

Роберт: Чого ж вона плаче?

Букі: Від радості.

Аяла: А як же! Не кожного дня вдається віддалитися від усіх домашніх клопотів. Так, мамусю?

Шифра ридає

Аяла: Роберт, ну що ти до неї причепився?

Шифра: Аяла!

Букі (підходить до Шифри) Ну, Шифрочко!

Шифра: Я йду звідси, Букі! Якщо він вже розповідає їй про капелюх інженера, то я у цім домі зайва.

Букі: І все це через те, що ви тоді не зареєструвалися?

Шифра: Авже ж.

Букі: Подумайте про свою дочку…

Аяла: Та годі тобі, Букі!

Букі:  Ну годі, та й годі.

Роберт: Зачекайте, пані Бен Цур. То ж ви не були зареєстровані.…

Шифра: Ну не були.

Роберт (з жахом): Тобто усі ці роки ви жили не….

Букі: Що скаже мамуся?

Роберт: Жах!

Аяла: Послухай, Робік! Мої батки  не одружені, свідоцтва в них немає, немає печатки, нічого нема… (Залишає його, підходить до Шифри).

Роберт: Я хотів одружитися…на… байстрючці… Мамуся! (падає на диван).

Шифра: Мне так незручно. (До Букі) І все-таки, я стільки років тут прожила…

Букі: Може, ще можна щось виправити?

Шифра: Ні, вже не можна, так вже склалося…

Аяла: Дурниці! Ви не повинні розлучатися через те, що я заміж йду.

Роберт: Розлучення? Дай Бог! Та спочатку одружіться!

Шифра: Для цього потрібні двоє. А для розлучення достатньо одного. (Продовжує збирати речі). Я б ні за що не стала розлучатися з Борозовським. Я просто не хотіла б за нього йти. Це не одне й те саме. Та тепер запізно про це говорити… Де свідоцтво? З глузду можна зїхати.

Букі: Подумаєш, свідоцтво. Клапоть паперу.

Шифра: Можливо, ти маєш рацію. Але для жінки у моему стані це – найважливіший клапоть паперу у світі.

Роберт: Отож! (Підходить до дверей спальні Елімелеха, кричить) Пане Бен Цур! Як ви могли таке зробити? Ви про мене подумали?

Входить Елімелех. Роберт шукає носову хустину.

Елімелех (показує на кишеню): Ось тут.

Роберт: Спасибі. (Дістає хустину, висякується) Так чому ж ви не оженилися?

Елімелех: Добре, що ти  спитав.

Роберт: Принаймні, коли Аяла народилася.

Елімелех: Вона тоді ще не втручалася у наші справи. Шифра, що ти скажеш? Що ти там збираєш?

Шифра: А ти йди до своєї вдови. Хай вона за тобою приглядає!

Елімелех: А ти не вчи, що мені робити. Крім того, вона мене дратує. Тупо сміється, компреси робить, ніби я хворий.

Шифра: Дуже добре!

Елімелех: Так ти йдеш?

Шифра: Так.

Елімелех: Дуже добре!

Аяла: Може, ви вже покінчите з цими дурницями?

Роберт: А що, може, насправді?

Елімелех: Так ти йдеш?

Шифра: Так.

Елімелех: Дуже добре. Тіьки скриньку цю, наприклад,  я купив ще в Галілеї…

Шифра: Ось! (віддає скриньку)

Елімелех: Що там ще? Нащо тобі сільниця?

Шифра: Сувенір. Щоб пам’ятати твої скандали через сіль.

Елімелех: Ну, і дурна.

Шифра: Як завжди. (знімає зі стіни іхнє весільне фото).

Елімелех: Ей! Ти що, дісно йдеш?

Шифра: З превеликим задоволенням!

Елімелех: Дуже добре… Тільки це фото не бери!

Шифра: А я тебе не питаю. Це моє фото! Це моє весілля! Це мені дав Яша, секретар кібуцу.

Елімелех: Але там 50 відсотків – мої. Я там теж заснятий.

Шифра: Елі…

Елімелех: Половина – моя!

Шифра: Гаразд. (Виймає фото з рамки) Ось, візьмі себе назад! (Збирається рвати фото).

Букі (волає): Ні!

Елімелех: А ти не втручайся!

Букі (продовжує): Ні!

Аяла: Букі!

Букі (вказує та тильну сторону фото): Там… там… же…

Роберт: Що?

Букі: Сві…

Аяла: Сві….

Роберт: Сві…

Шифра (повертає фото тильною стороною): Свідоцтво про шлюб?! Наше?! Ех, Яша, що ж ти наробив!

Аяла (Бере фото, повертає) «Свідоцтво про шлюб».

Букі: «Елімелех Бен Менахем…і  Шифра, дочка рабі Шимона, склали це  свідоцтво»…

Роберт (підходить): «Округ Тверія»… дата… печатка… Яке щастя!

Шифра: Тверія! О! Я ж знала! Ідіоти! Елі! Наше свідоцтво…

Елімелех: А де пані Біренбойм?

Шифра: Елі, наше свідоцтво!

Елімелех (бере фото): 5 палестинських лір у випадку розлучення. Це небагато.

Шифра: Елі… це … наше… свідоцтво….

Елімелех: Ну, і що?

Аяла: Тату, це ж те саме свідоцтво, що ми так довго шукали!

Елімелех: Це було важливо раніше. А зараз від цього папірця вже нічого не залежить. Кому воно тепер потрібне. Шифро, хіба ти залишишся?

Шифра мовчить

Елімелех: Ти ж хотіла йти? Йди! Аяло, твоя мати, мабуть, думає, що я побіжу за нею, махаючи хвостиком: «Шифрочко, рідна, люба, повернись, я все прощу, я не можу без тебе жити!» Так цього не буде! Є свідоцтво, немає – я теперь вільна людина у вільний країні! Ніхто мені не указ.

Шифра (ридає).

Елімелех (Роберту і Букі): Що ви так на мене дивитесь? Думаєте, так вже погано відчувати себе вільною людиною? «Їж тихо, спи тихо, кричи тихо!»  Кінчено! Я – вільна людина! Увечорі розстелю собі постіль, прийму гарячу ванну, читатиму заборонені журнали. Можу хропіти всю нічь, як генератор  на 220 вольт, і ніхто мені слова не скаже! Свобода!

Аяла: Тату!

Елімелех: А зранку скажу собі 10 разів: «Чорти б усе побрали!»(викидає з валізки речі Шифри) Не буду більше бачити твого замученого обличчя. Вільний! Не буде  більше «не пхай бутерброда до кишені, не будуть мене чистити щіткою перед виходом на роботу, не будуть цілувати… не будуть питати коли я повернуся… Вільний, одинак…усюди один – на роботі, дома… Шифрочко, рідна, люба, повернися, я все прощу, я не можу без тебе жити…

Шифра:  Нащо… нащо був потрібен увесь цей балаган?

Елімелех: Звідки я знаю? Я не вмію красиво говорити. Якщо ти підеш, я просто не житиму. Я ляжу тут и вмру.

Шифра (щасливо посміхається): Чому ж ти раніше цього ніколи не казав?

Елімелех:  Я тебе кохаю, чорт забирай!

Шифра: Так чого ж ти з цього не почав?!

Елімелех: Забув. Наприклад, я не пам’ятаю, щоб ми були у рабина.

Шифра (обіймає його): Так ми й не були.

Елімелех: Не були?  Тихо… Якась пара поїхала замість нас до рабина.

Шифра:  О!!

Елімелех: Шула і Густі Фрідман!

 

Шифра: Ні! Берта й Аврі Вайс.

Букі: Це мої батьки!

 

Елімелех: Шифрочко, ти залишаєшся?

Шифра: А як же!

Елімелех: Залишайся!

Шифра: Залишаюся.

Елімелех: Залишайся!

Букі та Роберт: Вона залишається!

Елімелех: Тепер ми вже не можемо зіграти весілля.

Шифра: Нічого, іншим разом.

Роберт: Прийміть мої вітання, вельмишановні панове! Я думаю, що висловлю загальну думку стосовно …  

Букі (обіймає Аялу): Отож!

Роберт:  Пане, по якому праву ви обіймаєте мою наречену?

Букі:  Згідно з вказівкою керівництва… Куди  воно поділося?

Елімелех вйймає з кишені Букі телеграму і дає Роберту.

Роберт: «Вам належить з’явитися до сімейства Бен Цур, вул. Сусім 4, з питання весілля…»

Букі: Ну?

Аяла: Роберт, я сподіваюся, що ти зрозумієш…

Елімелех: Йому матуся пояснить.

Роберт:  Вельмишановний пане Борозовський! Вельмишановно пані Бен Цур! Дорогі товариші! Це… я…(махає рукою, йде і бере з собою з неуважності шлюбне свідоцтво)

Яфа (входить з квітами і содовою): Ну, так я не заважатиму…

Усі:  Добре!

 Яфа і Роберт йдуть.

Дзвонить телефон.

Букі: Алло! Мексика?

Усі слухають уважно.

Елімелех: Ну, слава Богу! Алло! Посольство? Мені Яшу Зіскіна… з приватної… (схвильовано) Зараз він підійде! Яшо, привіт, це Борозовський… так… сантехнік з кібуцу. Я у вас працював 25 років тому? Ну, як там справи у Мексиці? У нас? У нас усе гаразд. Нічого особливого. Привіт там усім нашим, у Мексиці!

 

Яфа: Ви дивилися виставу за п’єсою славнозвісного ізраїльського драматурга, лауреата державної премії Ізраїлю Ефраїма Кішона, у перекладі з івриту відомого українського гумориста, журналіста, літератора, перекладача – Мар’яна Бєлєнького.  (Презентує акторів та режисера).

 

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *