Эдна Мазія

Нові злочинці

Сумна комедія

 

Переклад за івриту Марʼяна Бєлєнького

 

 

Поважна мати великого сімейства, де діти давно вже вилетіли із рідного гнізда, війшла собі погуляти до парку и подумати — як жити далі? Ціни ростуть, а чоловіка звільнили з роботи. На що жити? І тут підсажується на лавочку дівчина, студентка. Розговорилися. Виявляється, що дівчина трошки підро…є

 … прийомом Клієнтів, але ось біда — нема де їх приймати… Чи може вельмишановно пані допомогти? У вас же квартира цілий день порожня….

— 200 доларів, пані.

— На місяць?

-У день, пані!

— Навпіл?

— Тільки вам.

.

Ви б не погодилися? Жити ж якось треба…

Але кожний бізнес потребує розвитку. Дівчина приводить своїх подруг….А тут раптом повертається дочка з-за кордону, і бачить у рідному домі, мʼягко кажучи, бордель…

Але не хвилюйтеся. Усе закінчиться добре. Це ж комедія, хоча и сумна…

 

Рецензія на виставу у Тель-Авиві:

http://www.culbyt.com/article/textid:388/

Свіжий переклад. Пʼєса ні в Україні, ні в Московії не ставился.

 

Розподілення на дії  нема

 

Дійові особи

Доріна, 60 років, але має досить пристойний вигляд.

Анка, 85, мати Доріни. Хвороба Альцхаймера.

Ар’є, 55. Чоловік Доріни. Елегантний, стежить за собою. 

Ілай, їх син. 31. Починаючий композитор.

Бембі, сестра Ілая, 27. Хоче стати письменником.

Саріт, жінка Ілая. 27

Номі, Сігаль, Мікі — дівчата, що обслуговують Клієнтів

Власне, Клієнти

Хаім — співробітник полиції

 

 

Старий дім с балконом. Дія пʼєси відбувається на кухні, у салоні, на балконі, и у коридорі, звідки видні двері до кімнат, котрих зі сцени не видно.

 

Сцена 1

Доріна сидить на лаві. Розмовляє с жінкою, що сидить поруч.

Де це — не зрозуміло.  Ніяких декорацій, що це можуть прояснити, нема.

Вам тут подобається? Як на мене, тут непогано.  Я тут раптом дещо зрозуміла. Є такі речі, що розумієш зненацька. Просветлення наступає. Саторі японською. Ось, наприклад, звичайнісінька зубна щітка.  Ви памʼятаєте її колір?  Я тут ходжу на заняття по дзен — буддизму, так вони кажуть, що наша головна проблема, що ми живемо на автоматі. Вони кажуть — зосередитися на тому, що робиш. Чистиш,наприклад,  зуби — ні про що інше не думай. Ось я і намагаюсь. Цінити кожну секунду.  Не думати ні про що, крім того, що робиш зараз.  Іноді вже виходить.  И на психодраму я ходжу. Ці кажуть зосередитися на минулому. Тобто у деякий момент ти звертаєш з вірної дороги, і повернутися назад вже неможливо.  А почалося усе у пʼятницю ввечері, на традиційній сімейній вечері…

 

Сцена 2

Стари капітальний дім, колись був престижним. Входить Анка, элегантно вдягнена, але не зачісана. Зупиняється посеред кімнати. Намагається щось пригадати.

Доріна: Мамо, куди ви? Ми же ще на зачісувалися.

Саджає мати, розчісує, вдягає сережки, наводить макияж.

Ілай та Саріт скоро прийдуть. вони ж хочуть побачити красиву бабусю.

Анка: Саріт? Це хто?

Доріна: Це жінка твого онука Ілая. А як звати його сестру, твою онучку?

Анка (намагається припамʼятати): Бембі.

Доріна: От! Можеш, якщо захочеш. А де вона?

Анка: У дитсадку?

Доріна: Ні. Ввона мандрує по Південній Амери…

Анка: ..ці.

Доріна:  Добре. Скоро ввона до нас зателефонує по скайпу. Ілай прийде, заграє нам на гітарі, і Бембі побачить, що ти красива і зачісана.

Анка: Тільки сережки зніми.

Доріна: Ні, ти повинна виглядати добре.

Анка: Коли ми переїзжаємо?

Доріна: Ніколи? Ми тут живемо. Я народилася у цьому домі.

Анка:   Сережки зніми з мене.

Доріна: Ось прийдуть усі, побачать тебе такою красивою, потім знімемо. У людині усе повинно бути прекрасне — і обличчя, і душа, і думки, і сережки.

Анка:  Десь я це вже чула.

Входить Ар’є. У руці — кришталева чарка.

Ар’є: Доріно, коньяк скоро закінчиться. Чому завжди треба чекати останньої хвилини.

(Дивиться на Анку): Це що таке?

Доріна: Це ми тут трошки навели красу.

Ар’є: Нічого собі «трошки». Ви до цирку поступаєте? Зніми усе це. Літній жінці це не лічить.

Доріна: А як на мене, красиво.

Ар’є: Зніми усе це, доки гості не прийшли. А то вони злякаються и втечуть.

Доріна підходить до Анки, знімає макіяжа.

Анка: Сережки зніми.

Ар’є:  Зніми, раз вона просить.

Доріна знімає сережки з Анки.

Анка: Спасибі, Ар’є. Маєш добрий вигляд.

Ар’є: Дякую. І ви також, пані Анко. Доки з вас не роблять новорічну ялинку.

Доріна: Нащо ти так?

Ар’є:  Якщо у людини нема  смаку, то, принаймні, почуття міри повинно бути.

Доріна:  Скільки сорочка?

Ар’є: Що?

Доріна: В тебе нова сорочка. Скільки коштує і де купив?

Ар’є: Теж мені питання. Ну, на ebay.com. Там такого барахла багато і коштує копійки.

Доріна: А що, вже й запитати не можна?

Ар’є: Давай припинемо ці дурниці.

Доріна:  Він сказав, щоб ми фіксували усі  наші витрати.

Ар’є: Хто «він»?

Доріна: Ну, хлопець у банку. Наш фінансовий порадник.

Ар’є: То в нас вже є фінпорадник?  Скільки він бере? Я б на його місці порадив від нього позбавитися. Заради економії наших фінансів.  Невже ти думаєш, що я слухатиму якогось пацана з банку.  Він буде мене вчити. У мене підприємство на 250 робітників.

Доріна: « У мене». Це фабрика твого діда. Він усі діла вів. При ньому бізнес розквітав. А як його не стало…

Ар’є: Отой пацан мені буде розповідати, як зекономити 5 доларів.  Дід сам їздив до Італії, щоб вибрат кращі матеріали. Скільки ти платиш отому пораднику?

Доріна: Йому платить мінфін.

Ар’є: Ти вже й до мінфіну дійшла?

Доріна: А що робити? Треба економити кожну копійку. Ціни ростуть кожного дня. У людей запитай.

Ар’є:  Досить! Досить про діла. Що в нас сьогодні на вечерю?

Доріна мовчить:

Ар’є: Ти що, образилася? Я з ранку не їв.

Двері раптом відкриваються, входять Ілай та Саріт. вони продовжують сварку.

Ілай:  Досить! Я цього не робитиму.

Саріт:  Як це можна — відмовлятися від дармових грошей, а потім рахувати кожну копійку!

Ілай: Я сказав — ні!

Саріт:  Ось ти який! Я верчуся з ранку до вечора, щоб копійку у дім принести, а тобі твої дурні принципи дорожче…

Ілай:  Ти на роботі граєшся у компʼютерні ігри та дивишся у Фейсбук кожні пʼять хвилин.

Саріт: Так це і є моя робота.

Ілай: Я теж працюю!

Саріт: Робота – це коли платять. Скільки ти вже своїх видатних шедеврів продав?

Ілай: У Гогена теж нічого не купували.

Саріт:  Гоген не мав іпотеки та банківських ссуд  під 15%  на рік. У Гогена долар не виріс впʼятеро за 10 років.

Ілай:  Це я вирішую — кому і за скільки продавати свою творчість. Натхнення тут не продається, але рукопис продати не зась.

Саріт: Скільки рукописів ти вже продав, геній! Геній зобовʼязаний в першу чергу свою сімʼю забезпечити.  Якщо дітям нема що в школу дати поїсти — який ти в чорта геній! (Доріні) Чули таке?

Ілай: В тебе спотворена система цінностей.

Саріт:  Яка там вже система, коли нема чого їсти. Тим паче, що тобі пропонують роботу за твоїм фахом.

 

Доріна: Що трапилось?

Саріт: Йому запропонували написати музику для рекламного ролика. 5 тис. доларів за три хвилини музики. А воно ще викаблучується, коли в домі їсти нічого.

Доріна: Чому?

Саріт: У нього запитайте. Нібито, якщо він на це погодиться, в ньго вже не стане творчої енергії на його геніальні сімфонії. Я ж не кажу йому лабати на весіллях чи у кабаках. Але це ж за його фахом, чого ж не заробити!

Ілай: Не смій піднімати голоса на мати!

Саріт: Я ій намагаюся пояснити.

Ілай: Я краще офіціантом піду, ніж своєю творчістю торгувати.

Саріт: Так ти ж не підеш. Ні офіціантом, ні на завод. Сидітимеш дома і нудитимеш, що нема грошей.

Ілай: З панелі поверту немає.

Саріт: Писати музику — це ще не панель.

Ар’є.  Він має рацію. Він тільки починає свою творчу карʼєру. Що ж, починати її з компромісів?

Доріна: Йому вже 30. Дорослий хлопчик. Треба вже і про сімʼю подумати.

Саріт: Геній! Якщо ти геній, направ свою геніальність на те, щоб заробити. Інакше ти не геній, а….

Ілай:  Ваша проблема в тому, що для вас  компроміс — це модель поводження. Якби мій дід йшов на компроміси, він завозив би матеріали не з Італії, а з сусідніх сел. Але він працював для людей, що здатні оцінити якість. Ми усі носимо його прізвище. Ми усі повинні пишатися тим, що ми — Спектори, а не якісь там Рабиновичі.

Саріт:  Так, але дід Спектор розорився ще 20 років тому.

Ар’є:  Тут справа не в грошах, а у принципі.

Ілай: Для вас Бетховен і рекламний мотивчик — це одне й те ж. Головне щоб платили. Я не можу більше це все вислуховувати! Я йду звідси!

 

Ілай йде.

Сигнал скайпу з компьютера

Доріна: Це  Бембі з Південної Америки. Усім бути веселими, ніби нічого особливого не трапилося.

Бембі на моніторі

Бембі: Привіт!

Ар’є: Привіт, дитинко! Як справи?

Бембі: Нормально.

Ар’є: В тебе там є час на твою писанину?

Доріна: Ар’є, та годі тобі. Бембі, вигляд в тебе чудовий.

Саріт: Не стригися. Тобі так краще.

Бембі: Саріт, як справи? Що там у вашому хайтеці?

Саріт: Та нормально усе.

Ілай: Привіт, жабо!

Бембі: Привіт, придурку! О, і бабуся тут!

Доріна: Мамо, це Бембі з Південної Америки.

Анка: А, Бембі!

Бембі: Бабулю, ти у клоуни влаштовуєшся? Нащо вони тебе розмалювали?

Ар’є: Ти знову її  намазала! Тебе ж просили!

Доріна: Це в тебе, Бембі, веб камера невірно кольори передає.

Бембі: У мене вірні кольори. Я вас усіх бачу у натуральних кольорах. Ніхто не зелений, крім бабусі.

Анка: Бембі, ти де?

Бембі:  Мис Горн.  На південь вже Антарктида! Тут холод звірячий!

Ар’є: Он тебе куди занесло!

Доріна: А що ви там їсте?

Бембі: Тут цього не роблять.

Доріна: Як, взагалі?

Бембі: Авжеж. Якось без цього обходяться. Я тут давно, и ні разу не бачила, щоб хтось щось їв.

Доріна: А як же ви там?

Бембі:  Коли вʼїзжаєш до Патагонії, треба підписати зобявʼязання тримати повний піст. До речі, ви вже повечеряли?

Доріна: Ще  не починали.

Бембі: А що у вас на вечерю?

Доріна: Ну, багато…

Бембі: Наприклад?

Доріна: Ну, кабачки фаршировані…

Бембі:Телятиною?

Доріна: Не зовсім…

Ар’є: Мама нам готовує сюрприза

Ілай: Та не тяніть.  Я вже голодний як собака.

Все дивляться на Доріну.

Доріна: Еге ж, сюрприз. Вечері сьогодні не буде.

Це така реприза… Сегодні не буде мʼяса. У нас сьогодні рис с овочами..

Ілай: Ну то й що?

Бембі: Так ви там вегетарианцями зробилися? Коли так, я залищаюся тут назважди.

Ар’є: Що це за нові примхи, Доріно?

Доріна: Авіатар сказав обмежити мʼясо та інши продукти тваринництва.

Бембі: Авіатар? Це хто?

Ар’є: Мати вирішила обмежити нас у мʼясі після того, як прочитала у Мережі

пару статей.

Ілай:  Це всесвітній заговір овочівників.

Саріт: Так хто ж цей Авіатар, що залишив нас без вечері?

Ар’є: Да годі вам. Завтра вона прочитає, що мʼясо корисне, і все буде гаразд.

Доріна: Ар’є, нам треба  серйозно поговорити з дітьми.

Бембі:  А до сих пір ми з ними розмовляли не серйозно? Шуткували, значить, 25 років?

Ілай: ви розлучаєтеся?

Ар’є: З чого це раптом? Справа в тому,  що  ваша мамуся — идеальний інструмент заради трансляції усяких страхів. І цей знаменитий Авіатар тут у ролі посилювача.  Добре, годі з цим.

Саріт:Так про що ви хотіли поговорити з дітьми? Бо я маю до цього відношення теж.

Ар’є : Ні про що.

Саріт:Я не тебе питала. Доріно!

Ар’є дивиться на Доріну.

Доріна: Про те, щоб не їсти трупи вбитих тварин.

Бембі: Поздоровайтеся з Роі

На экране зʼявляється Рої, чоловік Бембі.

Все: Привіт, Роі!

 

Рои робить жести Бембі, намагаючись ії щось напамʼятати.  що-то ей напомнить.

Бембі:  Тату, тут таке діло…Ти можеш надіслати нам 300 долларів?  Ну, у нас тут зʼявилися непередбачені витрати.

Ар’є:  Добре, я зараз зроблю  переказ на твоє конто.

Бамби: Спасибі. Ну, всем привіт.

Бембі відключилася.

Саріт: На кожне цвірінькання  пташечки ти ій миттю гроші даєш?

Ар’є:  Це моя дочка.  До речі, ми твоєму чоловікові купили нове піанино.

Ілай: Спасибі. Але це- мій робочий інструмент. А ввона що там робить стільки часу?

Ар’є : Ввона пише роман про Патагонію. А для цього повинно робити розслідування, вивчати матеріал.

Саріт: Щось ввона давненько вивчає, а результатів я не бачу.

Ілай: Може, вже пора за стіл? Розмовами я вже ситий.

Ар’є:  Тільки  раніш зайди на свій банківський рахунок і переведи Бембі гроші.

Доріна: Може, 200 вистачить?

Ілай: Я своїх сто добавлю.

Саріт: А у мене ти запитав? Ми кожну копійку рах..ємо. Бач, який добрий!

Ар’є: Доріно, добре, зроби переказ, та сядемо вже за стіл.

Доріна (підходить до компьютера, замислюється. У такому стані ввона залищається усю сцену)

 

Саріт йде до кухні

Анка: У цьому домі годують лише розмовами?

Ілай:  Добре, гей до столу.

Анка: Чому тут усі сваряться?

Ар’є: Це через твою дочку. Вона говорить про речі, у котрих нічого не розуміє.

Саріт (вертається з ополоником)

Ар’є: Доріно, пішли вже до столу.

Доріна знімає фартук, бере свою сумку, одягається и збирається йти): Смачного!

Ар’є: Доріна! ти куда? Образилася? Я ж не хотів…

Ілай: Та добре, він пошуткував.
Саріт: Цей жарт їй став не до вподоби.

Ар’є: Давайте вже їсти.  Суп прохолоне.

Ілай дає свою тарілку Саріт. Ввона встає і йде до вихіду.

Ілай: Ти куди?

Ар’є: Ще одна.

Ілай виходить слідом за  Саріт.

Анка: Що тут коїться? Я зараз теж піду. (Намагається встати з крісла)

Ар’є: Усі з глузду зʼїхали.

Ар’є наливає в тарілку суп, даєт Анці. Світло гасне.

Світло зліва. Виходить Доріна, сідає на садову лаву.

Усю цю сцену Ар’є та Анка їдять суп.

 

 

Ява 3

 

Доріна сидить на лаві.

Зʼявляєтся Номі, за ней — якийсь чоловік.

Чоловік: Віддай гроші, стерво!

Номі: Ще чого!

Чоловік: Віддай, бо силою відніму!

Номі: Ти отримав своїх послуг.

Чоловік: Це не те, про що ми домовлялися!

Номі : Те.

Чоловік:(хапає її) : Ми домовлялися ще про щось. Віддай гроші, крадійко!

Номі: Відчепися, бо я поліцію визову.

Чоловік: Це я визову.

Номі: Я чесно заробила. Ти отримав, що хотів. Навіть двічі.

Чоловік намагається вирвати у Номі її сумочкуДоріна встає, бʼє своею сумкою його по голові. Він хапає сумку Номі и тікає.

Номі: Ой, спасибі, пані! Ви мене врятували.

Доріна: Та нехай. Нічого суттєвого.

Доріна: Що це було?

Номі: Я студентка… Підробляю приватними уроками, він хотів отримати  додатковий матеріал, але ми про це не домовлялися. Я надаю  лише конвенціональні послуги.  Я Номі,студентка юрфаку. На одну стипендію не проживеш…

Доріна: Доріна. Дуже приємно.

Номі: Ви не з поліції?

Доріна: Хіба я схожа?

Номі: Та ні. Так, на всяк випадок. А що ви тут робите одна?

Доріна: Та так. Вийшла погуляти.

Номі: Сімʼя  допекла?

Доріна (немов би спіймали її на гарячому):  Звідкіля ви знаєте?

Номі: Авже ж знаю. Інколи сімʼя — це гірше, ніж тюрма.

У Доріни дзвонить мобільник. Ввона дивиться на экран. Не відповідає.

Номі:  Написано «дім». А ви не відповідаєте.

Доріна: Розумієш….Я заради них роблю усе… але іноді.

Номі:  Затрахують

Доріна: Таких слів прошу не вживати. А ви що тут робите одна?

Номі: Я ж сказала. Підробляю. Приватні уроки.

Доріна: Ти думаєш, що я дурна, не розумію? Скільки ти цим займаєшся?

Номі: Кілька місяців.

Доріна: Думаєш продовжувати? Це ж нелегка робота. Ще й небезпечна.

Номі: Так жити ж якость треба. Потім подивимось. Вам… це… неприємно?

 

Доріна: Я взагалі про це не думаю. Я поважаю молодь, яка заробляє сама, а не випрошує у батьків, як… деякі….

Номі: Добре.

Доріна: Розумієш, мій чоловік  з багатої сімʼї, мав усе з дитинства,  а зараз вони збанкрутіли, так його влаштували в один фонд, керувати. А ціни ростуть, на життя не вистачаєм. Хочеш жить — умій крутитися, як кажуть балерини. А він не може з цим він не може з цим примиритися. Доводиться кожну копійку рахувати. А він же до цього не звик. Його це не чіпає, усі витрати — на мені.

Пробачте.  Дома і поговорити ні з ким, у кожного свої проблеми.

Номі: Так ви удвох живете? Чи ще хто?

Доріна: Діти вже виросли, в них своє життя. Чоловік увесь день на роботі, так я цілий день одна. Від тільки пізно увечері вертається.

Номі: Дім у вас, сподіваюсь, хороший.

Доріна: Дім красивий. Це батько мого чоловіка нам купив. 160 кв. м, балкони, сад. 4 спальні… Тільки нікому це не потрібно.  Ми ж удвох залишилися. Коли діти  були маленькими, у нас кипіло життя. До них приходили друзі….Навіть ночувати у нас залишалися.

Номі: А чого ж не продати будинка?

Доріна: Так він закладений у банку.

Номі:Так вам треба на роботу піти. Чого ж дома сидіти?

Доріна: Так мама в мене. Альцхаймер у продвинутому стані.

Номі: Можна здати у будинок перестарілих.

Доріна: Свою здай. Розумієш, ввона вже… як меблі … нічого не памʼятає, нікого не впізнає…

Номі: А хто за нею доглядає?

Доріна: Та я, а хто ж? В нас грошей немає на робітників.

Номі: Ввона була хорошою мамою, думаю.

Доріна: Брата мого вона любила більше. Однаго разу вона прийшла наз забирати з табору.  Я лечу їй назустріч, але вона мене не бачить. Тільки на брата дивиться. Я пролетіла повз неї.. Я це памʼятаю, ніби це було учора.

Номі: І ви продовжуєте за нею доглядати? То ви свʼята. Вас до раю приймуть без іспитів.

Пауза

Номі: Вам би якусь підробітку знайти.

Доріна: Авжеж.  Я кожну кіпейку підраховую. Економлю на усьому. Але ж мати я одну не можу залишити.

Номі: А з дому працювати?

Доріна: А що треба робити?

Номі дуже виразно дивиться  на Доріну..

Доріна: Тобто….Як вам не соромно! У мене внуки! Мені 60! У мене чоловік!

Номі: Та ні! Я мала на увазі інше. Координатор зустрічей. Керування бізнесом. .. Регулювання потоку Клієнтів…

Доріна: В моєму домі?

Номі: Клієнти високого класу. Як і ваш дім.

Доріна:  Як ви смієте? Думаєте, усі такі як ви? Навіть і слухати не хочу!

Номі: Я приводжу до вас своїх постійних Клієнтів. Вам треба лише їх прийняти.

Ви оформляєте платіж и відпочиваєте до наступного Клієнта. Музика, світло, чисті простирадла, чистота і порядок.

Доріна: Ні за що я не перетворю свій дім в бордель!

Номі: Ви — директор пансіонату.

Доріна: Мадам в борделі…

Номі: 200 доларів.

Доріна: На місяць?

Номі: У день.

Доріна: Навпіл?

Номі: Тільки вам. И ніяких  податків. Але якщо бізнес піде, матимете втроє більше.

Доріна:  Добре, Підемо, подивимося хату. Що як.

 

Сцена 4

Ар’є та Анка

 

Анка: Я хочу спати вже.

Ар’є: Ваша дорога дочка ще не прийшла.

Анка: А де вона?

Ар’є: Не маю уяви. Встала й пішла, нікому нічого не сказала.

Анка: И меня не взяла!

Ар’є: Та годі. Я ж тут.

Входить Доріна: Мамо, підемо спати.

Ар’є: Куди це ти поділася? Мама вже дві години просить укласти її. Хоча б сказала, де тебе шукати.

Доріна: Мамо, підемо.

Ар’є: Ні, мені цікаво. Що це було?

Доріна: Мені треба дати мамі ліки.  (Везе мати до спальні)

Доріна: Збери, будь ласка, посуд.Я потім помию.

Доріна везе Анку до кімнати, Ар’є збирає посуд. Для нього це важка і незвична робота. Ставить забагато тарілок, вони падають. Доріна вертається, збирає посуд.

Ар’є: Вона на тебе чекала. Де ти була?

Доріна: Познайомилася з одною дівчиною, на лаві у парку….Побалакали….Чоловік сердиться, що вона не вміє готувати.

Я їй кажу — це єдине, що я вмію добре.  Хай приходить, я її вчитиму. Але… виявилося, що й подруги в неї такі ж… Словом, відкиваю домашні кулінарі курси. Вони ж платитимуть.

Ар’є: У мене в домі?

Доріна: У нашому домі. Ти навіть не відчуєш. Ти ж на роботі цілий день. А якщо прийдеш раніш, то зателефонуй, я усе приберу. Дівчата підуть раніш.

Ар’є: Якісь чужі люди будут у мене в домі.

Доріна: 200 доларів.

Ар’є: На місяць? Теж гроші

Доріна: У день.

Ар’є: Це як?

Доріна: Ну,  тренд зараз такий.. Усі хочуть навчитися кулінарних премудрощів

Закони ринку, нічого тут не зробиш.

Ар’є: У домі почнеться балаган.

Доріна:Я все приберу коли ти прийдеш.. Між іншим…ти  200 долларів у день не зароб…єш…

Ар’є: Добре,  я подумаю.

Доріна: В понеділок прийут Клієнти. Тобто — учениці.

Ар’є: Ти навіть зі мною не порадилася.

Доріна: От же ж раджуся.

Ар’є: ти мене ставиш перед фактом!

Доріна мовчить.

Ар’є:Я с тобою розмовляю!

Доріна:Я слухаю.

Ар’є: ти б могла зі мною порадитися.

Доріна: ти б однаково не погодився.

Ар’є: Я йду вже спати. Ти йдеш?

Доріна : Мені ще треба посуд вимити, потім прибрати.

Ар’є: Воно ж не втече.

Доріна: Не люблю залишати.

Ар’є:  Підемо…Я без тебе не засну.

Прихиляється до неї. Ввона відхиляється

 

Сцена 5  Ранок. Вулиця

Номі говорить по мобильнику.

Так, супермене. Я тут змінила контору. Домашні умови, інтим. Я тобі дам телефвона діспетчера. А як же! Як завжди.

Сцена 6

Ар’є виходить зі спальні. Він задоволений. Бере з холодильника коробку із сніданком, йде до вихіду.

Анка виїзжає на своій колясці.

 

Ар’є:Доброго ранку!

Анка: Знову? Тільки що ж було.

Ар’є:  Так то було  вчора.

Доріна виходить зі спальні, готова до бою. В неї перший робочий день.

Доріна: Мамо, сьогодні будете дивитися телевізора у своїй кімнаті. Зараз до мене прийдуть учні, я повинна готуватися до уроку.

Везе мати до кімнати. Дзінок. Доріна відкриває. Входить Номі.

Номі: Доброго ранку! Як усе красиво!. А що це ви така бліда? Не спали?

Доріна: Готувалася. Все ж таки перший робочий день.

 

Номі: Сподіваюся, усе готово? Простирадла. Рушники.

Доріна: Я навіть парфуми поклала. Частування якесь гостей потрібно?

Номі: Та ні. Клиєнт отримав послугу та й пішов.

Доріна: Ну, то з Богом.

Номі: Побалакайте з гостем культурно, погода, те-се. А потім…

Доріна: А потім я й кажу (майже пошепки) 150 долларів, будь ласка.

Номі: Не чую!

Доріна (голосніше): 150 долларів!

Номі:Еще раз! Не вірю!

Доріна (ще голосніше): 150!

Номі:Другое дело. Маєте хист. Наступний Гість о 12.

Доріна: Ми ще з першим не розібралися.

Номі: Ваша справа — прийняти гістя, взяти гроші, проводити. Усю чорну роботу роблю я.

Дзінок. Доріна майже втрачує свідомість.

Номі: Вперед, зорі назустріч! Наші цілі ясні, задачі визначені — за роботу, товарищі! Скрізь тернії до зірок!  (йде у кімнату для прийому гостей).

Доріна відкриває. Входить Клієнт :

Доріна:  Доброго вечора… тобто ранку. Я Доріна як погода 150 доларів.

Клієнт дає гроші: Анджела тут?

Доріна: Хто?

Клієнт: Может, я не туди потрапив?

Номі: Та ні, усе гаразд. Анджела на вас чекає з нетерпінням.  Хочете чогось  випити для смілівості?

Клієнт:  Та ні, давайте прямо до справи.  Квітанцію можна отримати?

Доріна: Ой.  Ми тільки відкрилися..

Клієнт: Та добре, я пожартував.

Анка (виходить із своєї кімнати): Я там одна цілий день, а у вас тут…

Клієнт: А це що таке?  

Доріна: Мама, йдіть до себе!

Анка: А це хто?

Доріна: Кінь у пальто. Мамо, негайно поверніться до себе у кімнату! Я зараз до вас зайду!

Клієнт: Знаєте, я передумав. Поверніть будь ласка, гроші.

Доріна: Ой, пробачте. Ми тільки відкрилися. Старт ап. Бувають деякі недоліки.

Клієнт: Поверніть гроші! Або я зараз викличу поліцію.

Доріна: Не треба поліції. Анджела на вас вже чекає. .

Номі  (виходить у «робочому одязі»): Усе гаразд?

Клієнт: Анджела, що це тут коїться?

Анка: Це хто?

Номі підходить до Клієнта, обіймає,  тягне у свою кімнату.

Анка: Ви телемайстер? У мене російські канали зникли.

Доріна: Мамо, російські канали відключили ще кілька років тому.

Номі затягує Клієнта до  кімнати и закриває двері.

Анка: Та добре. Батько  прийде з роботи і відремонтує.

Доріна: Батько вмер 20 років тому.

 

Анка: А мені ніхто нічого не сказав. Чому я про все дізнаюся остання?

Номі: Мамо, зайдіть до кімнати!

 

Сцена 7

 

Клієнт та Номі виходять

 

Клієнт: Кішечко!

Номі: Ну ти крутий! Я навіть на таке не  сподівалася.

Клієнт: Коли зустрічаємося?

Номі: Домовимося.

Доріна (виходитб з кімнати Анки): Заходьте. Завжди вам раді.

Клієнт: Вашій мамі привіт.

Доріна: Та годі вам. Тільки розпочали. Бувають окремі недоліки. Але ми змагаємося за звання «Підприємство високої якості обслуговування»

Клієнт:  Маєте книгу почесних відвідувачів? Я б там розписався.

Доріна: Поки що немає. Але ми працюємо у цьому напрямку.

Клієнт: Значить, наступного тижня.

Номі: Як завжди.

Доріна: І друзів приводьте. Матимете знижку 5%.

Клієнт йде

Доріна:  Недобре з мамою вийшло. Буду її закривати у кімнаті.

Номі: Та добре. Коли вони у процесі, вони більш ні про що думати не можуть. Мозок и цей орган одночасово не працюють. Це британські вчені довели.

Доріна: Ну, все-таки.  У нас підприємство високої культури обслуговування. Може, якусь почесну грамоту дадуть від мінкультури. Або звання. Заслужений діяч культури.

Номі:  Та добре. На перший раз згодиться. Гроші отримали і слава богу.

Доріна: А може нам на абонемент перейти? Хай платять за месяц наперед. Або на рік. Він жонатий?

Номі: Він заплатив?

Доріна: А як же!

Номі: Половина ваша.

Доріна: Дякую.

Номі: Omnis labor debet solvi.

Доріна: Шо?

Номі: За всяку роботу треба платити.

Доріна: Десять клієнтов у день — 750 баксів.

Номі:  І ніяких податків!

Доріна: Я вам дуже вдячна.

Номі: Багато говорити не треба. Це ж не театр.

Анка виходить з кімнати

Доріна: Це моя мама, знайомьтеся.

Анка: Це наша нова медсестра? Дайте мені шо-небудь від голови.

Доріна: Це моя учениця. Дуже здібна. Мамо, у тебе у айфоні є всілякі гри. Я тобі вже показувала  (штовхає мати до кімнати) Анджело, вам не треба відпочити перед….наступним гостем?

Номі: У касирки в супері робота більш важка. Ні на мить не можна відійти. А платять копійки.

Доріна: Коли задзвеніло, я думала, що знапритомнію.

Номі: Нічого, звикнете. ви… готові продовжувати?

Доріна: А шо мені залишається робити? За такі гроші…

Номі: Наступний гість через 10 хвилин.

Доріна: Поточне виробництво. Конвейер.

Номі: На якому конвейері  стільки заробляють? Але треба вже думати про розвиток бізнесу…

Доріна: Тобто?

Номі: У вас же не одна кімната. Бізнес, що не розвивається, глохне.

Доріна:  Я про це поки шо не думала….

Номі: 75 баксів з клієнта… Три кімнати… по 10 людей в день у кожній.

Доріна: А як вони дізнаються?

Номі: Сайта зробимо.

Доріна:  Я  закінчила курси веб майстрів.  Але… Мені ще треба звикнути..

Номі: Добре, залишимо це поки що.

Доріна: Я піду підготую гаджети для наступного клієнта (йде)

Анка (входить. Дає Номі свого мобільника): Не працює.

Номі (берет мобильник): Працює. Ось. Ви не на ту кнопку натискаєте.

Анка: А ви хто?

Номі: Номі.

Анка: Ви медсестра? Поміряйте мені тиск.

Номі: Я учениця вашої дочки. (Бере мобільника). А ну, як вовк ловить зайця?

Анка: Ви вчителька?

Номі: У деякому сенсі.

Доріна входит: Я звільнила ще кімнату.

 

Сцена 8

Ніч. Доріна за компьютером. Входить Ар’є у піжамі, Доріна його не помічає. Ар’є дивиться на  монітор. (Можна спроектувати зображення на екран над сценою. Це  типовий сайт замовлення дівчат).

Ар’є: Це що таке?

Доріна (раптом помічає його): Ой. Та дивлюся, як зроблено сайта. Я ж хочу зробити собі сайт для курсів кулінарії, так це в мене як приклад.

Ар’є: Іншого прикладу не можна найти?

Доріна: Та яка різниця? Принцип однаковий. Я сюди випадково зайшла.

Ар’є: Так ось звідки ти своє натхнення береш.

 

Дзвонить мобільник Доріни.

Ар’є:  Алло! Це помилка.

Доріна: Кого вони хотіли?

Ар’є: Та яка різниця.

Доріна: Може, це мої учениці.

Ар’є: Ні, то чоловік.

Телефон дзвонить знову.

Доріна: Доріна: Алло.  Ні, не помилка. Я  записую вас на середу, 9.15. Не запізнюватися.

Ар’є: Це хто?

Доріна: Мій учень. Розумієш, зараз втрачається гендерна ідентіфікація. Чоловіки вчаться готувати, жінки грають у футбол. Адже шефи у ресторанах — чоловіки.

Ар’є:  Покажи, будь ласка, свого сайту.

Доріна: Ще не готовий.

Ар’є: Ти боїшся критики? Може, я щось можу порадити. Адлер тобі передавав привіт. Він каже, що… можливо… фонда доведеться закрити…

Доріна: А що ж ти робитимеш цілими днями удома… (замовкає, бо бачить що він стає зовсім безпорадним, безсильним)

Ар’є: 25  років бездоганної роботи….

Доріна: Може, ще якось обійдеться…Добре, йди до мене, дитинко (обіймає його) Я зходжу за вином, почекай на мене у спальні,  Рембо.

Ар’є йде. Доріна дзвонить. Адлер, це Доріна. Я знаю. Він мені усе розповів. Маю пропозицію. Але щоб Ар’є не знав. Я даватиму тобі гроші, плати йому платню, як раніш. Та ні, я не свʼята . Ой, я далеко не свʼята, Адлер. Звідки в мене гроші? Відкрила кулінарні курси на дому. Це зараз тренд. Клієнти у чергу записуються. Ну, домовилися.  Головне, щоб він не дізнався….

У Ар’є дзвонить телефон. Він вибігає до Доріни.

Ар’є: Адлер дзвонив!

Доріна: Не може бути! Ну?

Ар’є: Він сказав, що такого як я, вони ніколи не знайдуть. Закриття фонду скасованно.

Доріна: От! Я ж казала! вони тобі ще платню підвищать.

Ар’є: Та я знав, що вони без мене нікуди. Завжди треба сподіватися на краще.  Підемо, шиншиллочко!

Йдуть до спальні.

 

Ява 9

Анка виходить з своєї кімнати, одягнена, з валізою і зонтом. Сідає у крісло, засипає.

10

Ранок. Анка спить у кріслі. Входить Доріна.

Доріна: Мамо, вставайте! Вже ранок.

Анка: Ми йшли вздовж берега… він мене обіймав…

Доріна знимає з матері верхній одяг. У Доріни дзвонить телефон. 

Доріна: Так. (підходить до компа). У понеділок Анджела зайнята. Я вас можу записати на середу. Можу запропонувати Шаріті. Лауреат міжнародного конкурсу. Наша фірма бере найкращих спеціалістів. Дужа талановита дівчина. Вам сподобається. Записую. Пробачте, Клієнти. Алло.  Фірма  Амур. Мур-мур. Маємо чарівних студенток. Одна  — філософського, інша юридичного. Ні, поки не виїзжаємо на виклики. Але фірма розвивається.

Входять Номі та Сігаль з дитячою колискою. 

Доріна: Доброго ранку! Це новий клієнт?

Сігаль: Пробачте.. Моя няня захворіла. Дитину нема на кого залишити.

Доріна:  (заглядає у колиску): Яка дитинка чудова! Коли їй їсти?

Сігаль: Зараз вона повинна спати.

Номі: Добре. Але нам треба готуватися до роботи.  Театр починається з вішалки.

Доріна: Можна, я з нею вийду на вулицю, поки ви на работі?

Сігаль: А як же!. Там водичка у пляшці.

Номі та Сігаль йдуть готуватися до роботи.

Входит Анка: Це  Бембі?

Доріна: Ні, мамо. Бембі зараз  27.  Вона у Південній Америці. Це дитинка моєї учениці.

Анка: То ти вже вчителькою зробилася?

Доріна: Хочеш жити, вмій крутитися, як кажуть балерини. Ти ж не питаєш, звідки береться їжа, що я тобі даю.

Анка: Ти вже навчилася заробляти.

Доріна: Навчишся тут. Ти ж по крамницям не ходиш. Не знаєш, як усе дорожчає кожного дня, а долар росте, хай йому… Ось у людей запитай (показує у зал). Ще нещодавно було по пʼять, а зараз…

Анка: Не сердися на мене.

Доріна: Я не серджуся. Повернися  у свою кімнату, зараз клієнти… учні прийдуть. (відводить її до кімнати) .

Дзвонять. Входить Клієнт. Доріна відкриває.

Доріна: Доброго дня пане Шимшоне. Маєте чудовий вигляд. Хочете чогось випити задля храбрості?

Гість: Не відмовлюсь.

Доріна наливає, він випиває.

 

Гість: Я вже заплатив, так що ваша функція закінчена. Можете поки відпочити.

Доріна: Ще налити?

Гість: Спасибі, я на роботі. Заскочив так, між іншим, розвіятися трохи. (Показує на колиску) онук?

Доріна: Онучка.

Гість: Що у нас сьогодні?

Доріна:  Сюрприз. Чаріті. Професійна танцюристка.

Сігаль виходить: А хто це до нас прийшов? (Заходять в комнату).

 Дзвінок. Входить гість-2. Він  соромиться. Капелюха насунуто на лоба).

 

Гість: Йсі.

Доріна: Дуже приємно. Доріна. У нас тут домашня атмосфера, як сказано на сайті. Ви легко нас знайшли?

Гість: Можна випити чогось?

Доріна: Горілочки, віскі?

Гість: Води.

Доріна: Вам не треба ховатися. Тут усі свої.

Гість: Та… якось незручно…

Доріна: Ви перший раз? Хвилюєтеся?

Гість: Перший раз у такому місці.

Доріна: Нічого, звикнете. Можу запропонувати нашу нову робітницю. Красуня.

Номі виходить: А де мій новий друг?

Доріна: Це Анджела. Має грамоту профспілки трудящих побутового обслуговування.

Гість: Дуже приємно. Насправді, мене звуть Шломо.

Номі:  Та нічого. Підемо, перейдемо до наших справ.

Доріна: Ви забули одну дрібницю. Будь ласка, 200 доларів.

Гість: Пробачте. Ось. Я не знав, що у вас платять заздалегідь. (Протягує гроші. Рука тремтить).

Доріна: Та ви не хвилюйтеся. Анджела має багатий досвід. Можете заходити на процедури.

Гість не рухається.

Доріна: Да ви не хвилюйтеся. Анджела усе зробить.

Гість: Розумієте, я хотів би….вас….

Доріна: Тобто?

гість: Ви жінка культурна, інтелігентна….Ви мені одразу сподобалися.

Доріна (розгублено): Спасибі але в мене інша професія ….я  гендиректор…. Менеджер… До Анджели з інших міст приїзджають. Краший спеціаліст. Лауреат міжнародного конкурсу.

Гість: Я б сплатив подвійного тарифу. (погладжує руку Доріни):

Доріна: Припиніть хуліганство! Ви у порядному місці!

Голос Номі: Йосі! Шломо! Ну де ж ви! Я чекаю на вас обох!

Сігаль (виходить з кімнати на балкон покурити): Я зараз повернусь.

Перший гість виходить з кімнати до вбиральні, і випадково потрапляє у кімнату Анки: Ой!

Анка (виходить): Ви телемайстер? Нарешті! Відремонтуйте мені пульта.

Номі  заштовхує Анку  до її кімнати. Сігаль повертається з балквона, бере клієнта за руку, веде до себе. Світло гасне.

 

11

Вечеря

Анка (виходить): У нас був пікнік на берегу річки. Я танцювала на столі як циганка. Його мамі це не сподобалося.

Ар’є (входить у доброму гуморі):  Чи можна запросити вас до танцю? Танцюють.

Доріна: Я рада, що у тебе все добре.

Ар’є: Адлер… усе склалося, як я хотів. Я нарешті зрозумів, чому він хотів

закрити фонда.

Доріна: Ну?

Ар’є:  Його просто завидки брали. Навіть коли до нього перейшло усе майно нашего сімейства Спекторів, він завжди памʼятав, що був лише сином водія голови сімейства. Він без мене ні кроку. Тому я попросив добавити мені платню.

Доріна: О, боже!

Ар’є: Куй залізо, поки стоїть.

Доріна: Не думаю, що це добра ідея. Ще не пізно скасувати прохання.

 

Входять Ілай и Саріт

Анка: А я думала — мене тут одну залишили і всі пішли кудись.

Саріт: Привіт.

Анка: Я так злякалася! А це хто? (показує на Саріт)

Саріт: Я — Саріт. Жінка Ілая, вашого онука.

Ілай: Коли ми виходимо?

Анка: Куди?

Ілай: До ресторану. Мати замовила місця.

 

Доріна: Тільки після того, як ми поговоримо з Бембі.

Саріт: Як проходять ваші кулинарні курси?

Доріна: Нормально. Ніхто ще не скаржився.

Анка: А де Анджела?

Ар’є:А це хто?

Доріна:  Це моя учениця.

Саріт: Скільки їх у вас?

Доріна: По-різному буває.

Ар’є: У неї  і чоловіки є.

Доріна: Потреба часу.

У Доріни дзвонить мобільник.

Доріна: Алло! (підходить до компа). Понеділок, 11.30. Добре? Записано. Не запізнюватися.

Ар’є: Хоча б у вихідні не займайся цим.

Доріна: Якщо я не відповім, він звернеться до конкурентів.

Саріт: Може, й  мені записатися?

Доріна:  Я з тобою особово займуся.

Саріт: Як ви це робите, що у вас такий наплив? Ви ж раніш не викладали.

Ар’є: Хоча б у вихідні можна без цього?

Саріт: Та годі тобі, Ілай!

(Ілай сидить з гітарою, занурений у свою музику).

Дзвінок скайпу. На экрані — Бембі. Настрій у неї кепський.

Ар’є: Привіт!

Бембі: Привіт всем.

Доріна:  Щось трапилось?

Бембі: Завжди щось трапляється.

Доріна:  ти захворіла?

Бембі: Знаєш, і у здорових бувають проблеми.

Ар’є: що трапилося, принцессо?

Бембі: Та нічого. Ми з Роі розлучаємося.

Доріна: Ой, а як же ти тепер?

Бембі: Та якось. Переживу.

Доріна: Він тебе кинув?

Бембі: Це наше сумісне рішення.

Ар’є: Вона зовсім не має вигляда нещасної покинутої жінки.

Доріна: А як усе інше?

Ар’є: Нормально.

Доріна: Я не тебе питаю.

Ар’є:  Годі її жаліти. Бембі, може, ти тоді повернешся?

Доріна: Так. Але….

Ар’є: Що ?

Доріна: Та добре. Бембі, вертайся додому.

Бембі: Заради такої дрібниці перервати цікаву подорож?

Саріт:  Вірно.

Бембі: Він мене більше не цікавить.

Ар’є: Да, він був не твого рівня.

Бембі: Я не хочу про нього слухати.

Доріна: У тебя залишилися ще гроші з нашого останнього переказу?

Бембі: Ми тут відкрили невеличкого бізнесу. Продажа ювелірки… не пішло…

Ар’є:  Ви відкрили бизнес, не порадившися зі мною?

Бембі: Та ну, заспокойся. Це не справжня ювелірка, Китай.

Доріна: Так тобі потрібні ще гроші?

Бембі: А як же? Чого ж я дзвоню.

Ілай: Пташечка зацвірінькала

Бембі: Привіт, жаховиську!

Ілай: Чому ти мені не надіслала першу частину свого  роману?

Ар’є: Ага, у тебе вже перша частина готова.

Бембі:  Та ну. Нудятина вийшла.

Ар’є: Але ти мені все ж-таки надійшли. Митці не завжди вірно оцінюють свою творчість.

Бембі: Та яка там творчість?  Можна подумати, це когось зацікавить.

Доріна: Мене цікавить, що пише моя дочка.

Ар’є: И мене теж.

Ілай и Саріт: І нас.

Ар’є: Без мук творчості доброго твору не вийде. Великі митці завжди критично ставилися до своєї творчості.

Доріна:  Добре, Ар’є,  це зараз не головне. Бембочко — якщо захочеш повернутися — ми на тебе завжди чекаємо.

Бембі: Та добре, я не збираюся поки що повертатися. . А що у вас? Бабулю, як справи?

Анка: Доріно, як наші справи?

Доріна: Наші справи — нормально.

Анка (до Бембі) Нормально.

Доріна: Бембочко, Ілай та Саріт хочуть тобі щось сказати.

Бембі: Ви вагітні? Поздоровлюю.

Ілай: Навпаки. Ми розлучаємося.

Бембі: Та ну!

Ілай:  Ось тобі і ну!

Бембі: Та ви що! Я вам так заздрила завжди! Така любов! Що трапилося?

Саріт: Ми так вирішили.

Ілай: Ну то добре. Саріт залишається у нашій квартирі, я йду звідтіль. Вертаюся

Бембі: Куди?

Ілай: Сюди. У свою кімнату.

Доріна: Як сюди?

Ар’є: Доріно, ти погано чуєш?

Ілай: А що? Я повертаюся додому. Які проблеми?

Доріна (у розпачі) Так… ні…не знаю…

Ілай:  Що таке? Це вже не мій дім?

Ар’є: Ми будемо дуже раді. В нашому домі знову буде музика.

Доріна: Може, ви ще помиритеся?

Ілай: Мамо, ми вже все давно усе вирішили. Чому ти так не хочеш пускати мене додому?

Доріна: Та, якось, незручно…незвикло…

Ілай: Нічого, звикнеш.  Може, ти забула. Я у тебя вже колись жив. З народження.

Ар’є:  Та добре, чого вже там. Вертайся, розберемося.

Бембі: Ви ходили до сімейного консультанта?

Саріт:  Ходив він. Нам вже  консультації не допоможуть.

Ар’є: Семейная консультация. Це як Гербалайф. Аби гроші взяти.

Анка: Що тут коїться?

Доріна: Саріт и Ілай розлучаються.

Анка: А хто це Саріт?

Бембі:А що у вас трапилося? Через що усе це?

Саріт: Одного разу я насмілилася закрити  двери у кімнату, где він займався своєю музикою.

Ілай:  А після цього я зрозумів, що мій внутрішній світ її не цікавить.

Бембі: Господи, ну закрила двері!

Саріт: Як раз йшов серіал про поліцію.

Ілай: Колись моя музика тобі не заважала…

Саріт: А тепер заважає. Динаміка така.

Ілай: Ти зрадниця! Я думав, що ти віриш у мене і у мою музику.

Саріт: Добре, закінчили. Пішли далі.

Ілай: Далі — це куди? Я повзтиму, стиснувши зуби, уперед і уверх. Але вже без тебе.

Ар’є: Ми с тобою, Ілай. Ми віримо у тебе.

Доріна: Послухайте розумну людину. Вам треба зробити перерву у відносинах.

Ар’є: Так це вони і зробили.

Доріна: Перерву, але разом. Не окремо.

Ар’є: Якщо ничего сказати, краще промовчати.

Доріна: А ти не втручайся! Дітки, вам потрібна нова перспектива. Побачити усе якби з іншого боку. Ніби це не ви, а хтось інший.  Я вам сплачу подорож, їдьте куди хочете.

Саріт: Ми дуже зворушені. Але вже пізно.

Доріна: Пізно ніколи не буває. У вас тільки життя починється. Хочете тиждень у Венеції.  Я там ніколи не була, але, кажуть, що це чудове місце.

Бембі: Мені вже треба йти. Привіт усім.

Анка: Палкий привіт там усім нашим у Африці, чи де ви там.

Доріна: Ну, вирішуйте. Слово за вами. Я усе сплачую вам.

Ілай: Якщо вже на то пішло… фестиваль джазу у Роттердамі…

Саріт:  А мене ти запитав? Мене цей твій джаз не колихає.

Ілай:  Авжеж! Ти б краще тинялася по крамницям Парижу чи Лондону.

Саріт: А ти- по крамницям із старими пластинками та грамофонами.

Ар’є: Доріно, ти ж бачиш — вони не можуть домовитися ні по якому питанню. Нащо їх утримувати силою?

Ілай: Мамо, я маю враження, що ти мене чомусь дома не хочешь бачити.

Доріна: Як ти можеш таке казати? Я тебе сюди принесла з лікарні і поклала на оцю подушечку… Где вона, до речі?

Ар’є: Мама, звісно, у нас не цукор, і навіть не сукразіт. Але я думаю, що ти заважатимеш її новому бізнесу….

Ілай: Та не буду я заважати, якщо тебе це так бентежить.

Доріна: Мене бентежить, що ви розлучаєтеся. Я люблю Саріт. Ви ж вже давно разом. Може, ще подумаєте?

Ілай: Добре, тільки провітрити треба.

Доріна: Кого?

Ілай: Мою кімнату. Чому ти перепитуєш? Маєш проблеми зі слухом?

Доріна: Добре. Я провітрю кімнату.

Ілай: Мати, а як у тебе взагалі? Як бізнес?

Ар’є: Ми їсти  сьогодні будемо чи як? Ми ж сьогодні йдему до ресторану. Шо в ньому особливого?

Доріна: Ціни.

Доріна, Анка, Ар’є йдуть.

Ілай: Саріт, ти йдеш?

Анка (вертається): Я йду з вами.

Ар’є вертається і забирає Анку.

Саріт: Я теж піду. Треба речі збирати.

 

Сцена 12

Номі и Сігаль входять, катять колиску з немовлям.

 

Сігаль: Доріна!

Доріна: (з іншої кімнати): Я зараз вийду. На кухні є кава.

Дзвінок. Номі відкриває. Входить Міки.

Мікі:  А, тут у вас и ясла є?

Номі: А ви хто?

Мікі: Я Мікі.

Номі: Доріна, тут Мікі прийшла!

Доріна: Я зараз вийду!

Анка виходить, сідає у своє крісло.

Мікі: Тут у вас і ясла и дім престарілих. Беремо від життя усе.  Не відходячи  від каси.

Номі: Я Номі. А це — Сігаль.

Анка: У вас тут вечірка намічається? На честь чого?

Мікі: Я взагалі  на роботу прийшла…

Доріна (виходить із жменею простирадл): Привіт Мікі. А це — моя мама, знайомьтеся. Мама, це Мікі.

Анка: Привет Мікі.

Доріна: Мамо, йдіть до себе. Тут нічого цікавого.

Анка:  Такі красиві дівчата.  Я теж хочу брати участь у вашій вечірці. А танці будуть?

Доріна заводить Анку до її кімнати і повертається.

Доріна: Мікі,  ми ж домовлялися на 10 годину.

Мікі: Мені стоянку загородили, довелося чекати.

Доріна: Ти студентка?

Мікі: А що, для ціеї роботи потрібна академічна ступінь? Характеристика с минулого місця роботи, рекомендації, направлення, членство у профспілці?

Доріна: Да добре. Скільки тобі?

Мікі: Я вже велика дівчинка. 28.

Доріна: Маєш досвід?

Мікі: Я з 16 років у бізнесі.

Доріна: А где ви раніш працювали?

Мікі: Це у нас прийом до міністерства? Коли можна починати?

Доріна: Ваш клієнт — через півгодини. Готуйтеся.

Мікі: Повторити інструкції з  техники безпеки, правила роботи з клієнтами…

У Мікі запоморочилося у голові, вона хапається за стілець, сідає.

Мікі: Можна води?

Сігаль (приносить воду): Усе гаразд?

Мікі: Та це через погоду. Зараз пройде.

Сігаль: Хвилюєшся? Ти що, перший раз?

Да не соромся, кажи усе. У нас тут тісний трудовий колектив. Тільки що профкому поки що нема.

Мікі мовчить

Доріна: Знаєшь, дівчинко. Перший раз — це не у нас.

Мікі: Ну так я піду у інше місце.

Номі: Дитинко, йди додому. Подумай.

Мікі: Я вже подумала. Я вже доросла і сама за себе відповідаю.

Номі: Ти розумієш, куди ти прийшла і що тобі треба буде робити?

Мікі: Та годі вам. Ви мені тут ще розкажіть, що зайти легко, а вийти важко,  що на легкі гроші можна підсісти. Я все це вже чула. Розумієте, я хочу стати акторкою, потрібні гроші на навчання.

Доріна: Це не до мене, дитинко. Заробити можна на заводі, чи у лікарні. Було приємно познакоймитися. У тебя все буде добре. Йди додому.

Мікі (не йде): Я вже вирішила. Я однаково буду цим займатися. А у вас хоча б місце порядне.

Доріна: Порядне — у тебе вдома.

Мікі: А  краще, щоб мене били і забирали усю виручку? Мені на вулицю йти?

Доріна: Мені дуже прикро. Але це не до нас.

Мікі: Тобто, ви не хочете мене врятувати? (йде до двері)

Доріна: Який у тебе буде робочий псевдонім?

Мікі: Зіна — королева снів.

Доріна: Просто Зіна.

Дзвінок у  двері

Доріна: Йду!

Мікі: Це мій? Я еще не підготувалася ….

Входить Клієнт.

Клієнт:  Зустрічаються  два старих єврея. «Слухай, Абрам,- каже один..».

Сігаль бере його за руку и веде до своєї кімнату: Добре, потім розповіш.

Мікі (дивиться на усе з жахом): А де буде моя кімната?

Доріна: Підеш поки до моєї.  До тебе піде наш постійний кліент.  Тримай честь фірми.

Дзвінок скайпу. На экрані — Саріт и Ілай у Парижі.

Ілай: Привіт, як справи?

Номі (виходить у «робочому одязі»): Доріно, де наші рушники?

Ілай: Це що таке?

Доріна: А це Номі. Моя учениця.

Ілай: Чому вона у такому …. вигляді?

Доріна:  Тільки з роботи. Її на вулиці обляпала машина, так я її сукню пропрала, а ій дала свого халату, поки висохне.

Саріт: Так у вас зараз заняття?

Доріна: У нас зараз перерва. Годуємо немовля. Девчинка одна с дитиною, нема на кого залишити, так вона його бере на занятия. Як у вас?

Ілай: Ну… нормально…

Доріна:  Сподіваюся.

Саріт: Добре, я скажу. Його величність Ілай нарешті зволив підписати договір з рекламним агентством. Зволив взяти у них гроші.

Входить Мікі у «робочому одязі» : Ну як я вам?

Ілай и Саріт:  Це що таке? Шо у вас там діється?

Доріна: це Мікі… стояла біля плити, олія загорілася… Добре, хоч пожежі не було.

Саріт: Але чому вона так дивно одягнена… тобто… роздягнена?

 

Доріна: що було під рукою.….добре, ми тут займаємся, час йде…

Дзвінок. Входить Шимшон.

Доріна: Доброго дня! Заходьте. Як справи? Давненько у нас не були.

Шимшон: У меня усе нормально, дякую.

Доріна: А у фірми для вас несподіванка. Сюрприз. Наша нова робітниця — Зіна! Зіно, це Шимшон, наш постіний і найкращий Клієнт.

Мікі: Дуже приємно. Зіна.

Мікі- Зіна і Шимшон йдуть до спальні.

Номі: Я бачу, бізнес стрімко розвиваєтся. Ви мені про Мікі навіть не розповідали. Адже ж ми з вами, як ніяк, засновники цього стартапу.

 

Доріна: Ти що, заздриш?

Номі: Насмішили.

Доріна: бізнес потребує розвитку.

Номі: Я не думала, що ви так швидко війдете у курс справи.  Легкі гроші….ви хоч розумієте, куди воно. ..це ж не магазин….Бізнес же лайно.  Хоча і прибуткове…

Доріна: Я прошу у мене в домі таких слів не вживати!

Номі: Ви хоч зрозуміли, що сказали?

Доріна: Добре. Треба сісти і подумати. Але не зараз. Мені треба  купити для мами памперси. Сігаль кінчає… тобто, закінчує,  через 10 хвинил. Я встигну.

Доріна йде. Немовля в колисці плачет. Номі співає колискову, качає колиску. Входить Бембі с великим рюкзаком….Номі її не бачить, бо сидить спиною до двері. Бембі нічого не розуміє. Куди вона потрапила? Квартира навроді та, але що тут робить якась чужа жінка з дитиною? А тут ще Сігаль у «робочому одязи» виходить з Клієнтом. Бембі ховається за диваном.

Сігаль: Спасибі. Було усе прекрасно. Зустрінемося на тижні.

Клієнт йде

Сігаль (до Номі): Як дівинка?

Номі: Трошки плакала. Потім заснула.

Сігаль: Їй учера щеплення зробили.

Бембі виходить з укриття.

Номі: А ви хто? як ви сюди потрапили?

Бембі: Відкрила своим ключом. Я тут живу.

Номі: А, ви Бембі з Америки.

Бембі: А ви хто і що ви тут робите?

Номі: ну… Ми…. Знайомі вашої мами. вона скоро повернеться. Пішла по памперси для бабулі.

Входить Доріна, не помічаючи Бембі.

Доріна:  Знову подорожчали памперси…Бембі…. що ти тут робиш?

Бембі: Це я хотіла запитати, що вони тут усі роблять.

Доріна хоче обійняти Бембі, та відхиляється.

Бембі: Що тут взагалі коїться?

 

Доріна: Так…нічого особливого… Я допомагаю, дівчинка одна залишилося з дитиною…

Бембі: Ну, це батькові розскажеш.

Доріна: Давай підемо до кафе, побалакаємо.

Бембі: Чему це я мушу йти зі свого дому, щоб побалакати? Від кого у тебе секрети у нашому домі? Кто це такі? Ти відкрила у нас дома бордель?

Доріна: Прошу у нашому домі таких слів не вживати!

Бембі: А як усе це назвати? Я бачу те, що бачу.

Доріна: Ні, ти не бачиш.

Бембі: Моя мати відкрила борделя. Мадам.

Доріна: Я — менеджер. Координатор. Диспетчер.

Бембі: Як же ти до цього докатилася?

Доріна: Ти там у своїй Америці не знаєш, що тут у нас коїться. Ось у людей запитай.  Ціни ростуть кожного дня. Курс долара росте. Ар’є хотіли звільнити…

Бембі: Ну, и що мені тепер робити? Як мені тут жити? Чи знімати квартиру?

Номі: Це я винна!  Доріна не хотіла, я її умовила. Ну, а коли гроші пішли, дуже важко від них відмовитися.

Сігаль: Ваша мати — ангел. Вона це робить тільки заради нас.

Доріна: Да добре, дівчата. Тут же дорослі люди, усе розуміють.

Номі: Я піду звільню кімнату для Бембі.

Бембі: Як, і моя кімната теж?

Сігаль: Ми зараз все приберемо.

Номі й Сігаль йдуть

Доріна: Розумієш. Ар’є звільнили…

Бембі:  Да що тут не зрозуміти. Моя мати організовала в моєму домі бордель.

Доріна: У нас не  було навіть на їжу. Мені вже у лавці у борг не давали.

Бембі: Ти дуже драматизуєш.

Доріна: Та ні. Ти тільки що приїхала, ти собі не уявляєш, що тут у нас. Долар виріс, ціни ростуть… Теба було якось викручуватися… Ар’є звільнили. Я ему плачу «платню» із своїх. Тільки він про це не знає.

Бембі: Хтось у домі знає?

Доріна: Ні. Та й ти не повинна була знати…

Бембі: Єще якісь сюрпризи?

Мікі и клієнт виходят у салон

Мікі: Ну як?

Клієнт: «Баунті. Райське насолодження». Ну добре, до наступного.

Доріна (штовхає його до дверей): До побачення.

Мікі, (до Бембі): Привіт, ти новенька? Нічого, звикнеш.

Бембі: Я старенька. Я тут живу. Мамо, ти їх пускаеш до вашої спальні?

Доріна: Так вийшло. Я простирадла потім міняю.

Мікі: Так ви — її дочка? Ваша мати – чудова жінка. Ми її любимо.

Бембі: Це ви на суді розповісте.

Мікі: Це я винна. Я її умовила.

Анка (входит): А де медсестра?

Бембі обіймає Анку, веде її до кімнати. Доріна хоче зайти, але Бембі зачиняє.

 

Сцена 13

Стіл, накритий для субботньої трапези.

Анка: Скоро прийдуть Ілай і Саріт. И Бембі на скайпі.

Доріна: Бембі вже  тут.  Я їй дещо зіпсувала приїзд.

Ар’є (входить): Бембі ще спить?

Доріна: У неї ж ще час здвинутий.

Ар’є: Чему ти мені не подзвонила вчора? Я б відпросився з роботи.

Доріна: Вона майже одразу заснула.

Ар’є: Вона не зказала, чому раптом вирішила повернутися?

Доріна: Нет. Вона взагалі мало розмовляє як повернулася.

Ар’є: Там у неї щось трапилося?

Доріна: Я б теж хотіла знати.

Входят Ілай и Саріт:

Саріт: Привіт!

Ар’є: Ну як там у Парижі?

Саріт: Доріно, дякуємо, усе було чудово.

Ілай: А де Бембі?

Ар’є: Вона ще спить.

Ілай: Піду, перевірю.

(підходить до дверей спальні): Бембі, підʼйом! (входить к Бембі. Доріна дивиться на це з жахом. А якщо  Бембі усе розповість?)

Ар’є: Доріно, пора вже на стіл накривати.

Доріна:  (неуважно)Що?

Ар’є: Чим ти так зайята?

Анка (входить)

Саріт: Доброго дня, пані Анку! Як ваші діла? Як здоровʼя?

Анка: Я вас десь бачила?

Саріт: Я Саріт, жінка Илая.

Анка: А Бембі на скайпі.

Саріт: Бембі тут.

Анка: А мені ніхто нічого не сказав. Ось так завжди. Я про все дізнаюся останньою.

Ар’є: Ну як там у Парижі? Які були виставки, концерти?

Саріт: Ми все більше по магазинам…

Входять Бембі и Ілай. Ар’є обіймає Бембі.

Ар’є: Ну, з поверненням! Що там скоїлося – не так важливо. Головне, що ти знову з нами.

Бембі: Та нічого особливого. Гроші закінчилися, настрій упав. Якось воно усе разом…

Ар’є: Вона летіла 20 годин з пересадками. Дайте їй опритомніти.

Доріна: Я  приготувала телячі реберця.

Бембі: Дякую, але я тепер мʼяса не їм.

Саріт: Бембі, а що ти думаєш відносно нової маминої кар’єри?

Доріна майже знепритомнює.

Саріт: Кулінарні курси. Клієнти у чергу записуються.

Ар’є: А що? Нехай. Однаково вдома одна цілий день.

Анка: А де Чаріті?

Ар’є: Це хто?

Анка: Медсестра. Вона до нас приходить. З немовлям.

Доріна: У мами, на жаль, помилкови спомини. Псевдоремінісценція. «Все, що було не зі мною, памʼятаю».

Анка: Що за нісенітниці ти несеш! Вона до нас приходить з колискою. Дівчинка така файна, я її на руках тримала.

Доріна: А, це моя учениця. Нема на кого дитину залишити.

Саріт: Якісь у вас тут таємниці.

Ілай: Як на мене, нічого особливого.

Саріт: Щось  тут не так.

Бембі: Так що ти там казала відносно телячих реберець?

Ілай: Так ти ж вегетаріанка.

Бембі: Я передумала.

Доріна: Послухайте, я повинна вам признатися…

Бембі: Спочатку їсти. У літаках теперь не годують.

Саріт: Да, Доріна. Що трапилася?

Бембі: Мама хоче зізнатися, що телятина трохи підгорила.

Ілай: Мамо, а що ви так зблідли? Я як раз люблю добре просмажене.

Бембі: Мамо, не хвилюйтеся, усе нормально. Іди, відпочинь.

 

Ява 14

Ніч. Доріна у халаті підходить до компу. Заходить Бембі.

Бембі: Що ти збираєшся робити?

Доріна: Я хочу стерти свого сайту.

Бембі: Не треба.

Доріна: Це такі в тебе жарти?

Бембі: Нет, серьезно.

Доріна: Я не буду більше цим займатися.

Бембі: Чому? Тому, що я про це дізналася? Чи раптом муки совісті?

Доріна: Я раптом побачила усе це.. твоїми очами…

Бембі: Ти щось не так побачила. Я як раз думала увійти у бізнес.

Доріна: Навіть не думай! щоб моя дочка…

Бембі: Я маю на увазі організаційну роботу. Ведення сайту, маркетінг, рекламу.

Доріна: А зрозуміло. Ти хочеш написати романа з життя розбещених жінок. «Блиск та злидні тель-авівських куртизанок»

Бембі: Адже це — справжнє життя. Якщо написати про це пʼєсу, її поставлять у театрах, перекладуть на іноземні мови… Я отриматиму ройялтіз. Відсотки з продажу білетів. Якщо у залі (дивиться у зал) 500 місьць, вистава йде двічі на місяць, білети по …

Доріна: Я зараз зітру цей проклятий сайт и покінчимо з цим назавжди.

Бембі: А жити з чого ми будемо? Батька ж звільнили. Твоєї пенсії нам навіть на хліб не вистачить…Ти мене  хочеш залишити без такого матеріалу.

Давай продовжимо, ніби нічого  не було. Може, батька запросимо? Він же має досвіда керівної роботи… Буде генеральним директором фірми.

Доріна: Ти комусь про це казала?

Бембі: Що я, дурна? Тільки Ілаю.

Доріна: Ну?

Бембі: Він сказав, що бізнес, де усі задоволені, усі у виграші —  це хороший бізнес. Ми ж нікому не заважаємо, нікого не обманюєм.

У Доріни дзвонить мобільник. Бембі відповідає:

Бембі: Алло. Я нова секретарша. На коли вас записати?

Доріна намагається схопити телефона, Бембі не дает.

Бембі: Маємо великий вибір спеціалістів, майстри на усі руки. Середа о 12?

 

15

 

Бембі за компом, проацює. Доріна миє підлогу. Вечір.

Бембі: Тут неподалеку здають квартиру.

Доріна: Ти хочеш піти?

Бембі: Треба поширяти бізнеса. Ти залишишся тут. Я піду на нове місце. Відкриваємо філію. Діспетчерська залишиться загальною.

Доріна: Навіть не думай!

Номі (виходить з кімнати):  Доріно, можна мене завтра підмінити? У меня  экзамен в универі.

Бембі: Домовилися. Потім відпрацюєш.

Дзвінок у двері. Доріна йде відкривати, Бембі її попереджує. Входить Хаім.

Хаїм: Добрий день! Я Хаім.

Номі: Я Анжела.

Бембі: Бембі.

Хаїм: Ви тут… усі разом проацюєте? Колективом?

Бембі: Ні, обслуговування у нас індівідуальне. А шо?

Зіна виходить з кімнати

Доріна: Це Зіна. Наш кращий співробітник. Має грамоту. Скоро закінчує універсітет.

Зіна: Чим ми можемо пану допомогти?

Хаїм: Тільки хороша поведінка поможе вам .(Показує посвідчення) Поліція! Доріна Спектор, ви звинувачуєся у утриманні будинку розпусти. Ст. 302 карного кодексу.   Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти — караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, — караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, — караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Номі (виходить): Це я її підговорила. Вона не винна.

Хаїм: Збирайте речі. Розповісте усе у поліції.

Номі: Доріно, я маю знайомого адвоката, що нам допоможе. Та я й сама без пяти хвилин адвокат…

Хаїм: Підемо, дівчата. Машина чекає.

Анка (виходить з кімнати): Це що тут?  Нарешті телемайстра надіслали. У мене пульт не працює.

Хаїм: це кто? вона теж у бізнесі?

Бембі: Це моя бабуся. У неї Альцхаймер. Вона тут точно ні при чому.

Хаїм: Добре, не хвилюйтеся. У нас у поліції хлопці нормальні. Усе розуміють.

Анка: Куда ви усі йдете?

Бембі: Підемо до кімнати, бабусю. Усе нормально.

Доріна: Моя дочка тут ні при чому. Вона щойно з за кордону. Вона мені сказала, що якщо я не препину це, вона звернеться до поліції.

Хаїм: А мені вона тільки що сказала, що вона тут працює.

Доріна: Вона тут живе.

Хаїм: Ну це суд вирішуватиме.

Доріна: Вона письменник. Це у неї гумор такий.

Хаїм: Гумор до 7 років з конфіскацією майна.

Доріна: Тут інші люди живуть.

Хаїм: Вашу квартиру ніхто не відбирає.

Доріна: Моя дочка — письменник. Вона збирає матеріал для пʼєси.

Хаїм: Я вам скажу як приватна особа. Вам потрібен адвокат.

Доріна: Хаїм, маєте дітей?

Хаїм: Троє.

Доріна: Розумієте, я зламала життя своїй дочці, втягнула її у цей крімінал.

Хаїм:  Повторюю — вам потрібен  адвокат.

Доріна: Відпустіть нас. Ми більше не будемо. Ми зачинимо бізнеса назавжди.

Хаїм: Це неможливо. Є постанова про арешт. Покази сусідів.

Бембі: (виходить з кімнати Анки): Де памперси?

Доріна: У шафі внизу.

Хаїм — Бембі: Дівчино, зникните. Щоб я вас не бачив.

Бембі: Мамо, без адвоката нічого їм не кажи.

Хаїм: Дівчино, якщо ви зараз же не зникните, я мушу вас заарештувати теж.

Доріна: Телефонуй на фірму.  Хай привезуть мамі памперси.

Бембі: добре, не хвилюйся, я усе зроблю.

Доріна: Спасибі, Хаїм. Ви зробили добре діло.

Хаїм: Ваша дочка не вписана у постанову про арешт. Памперси ваші мене

заділи за живе. Онучка міняє памперси бабусі. Вам потрібен адвокат. У вас були величезні борги. Безвихідне положення. У вас буде «злочин, що не має суспільного значення»

Доріна: А дівчата скільки отримають?

Хаїм: Нічого. Ця діяльність  законом не заборонена. Ви отримаєете, максімум, виправні роботи. Усе залежить від адвоката.

Доріна (протягує руки): Давайте ваші кайдани чи як воно.

Хаїм: Ви про нас погано думаєте.

Хаїм забирає Доріну

 

Повертання до першої сцени

 Доріна розмовляє з тою ж жінкою.

Доріна: Все ж таки, Хаїм зробив добре діло. Злочин є, а шкоди нікому нема. Одна користь для усіх. А чоловік… він же не знає, что я йому платила із своїх. Дома ніхто не зрозуміє — чому я вибралать тюрму замісць штрафу. Але я ж маю відбути свій строк .Я  Ар’є ніколи одного не залишала. Ні на один день. Ні на одну ніч.

Входить охоронець:

Охоронець: Пані Спектор, ваш монолог був на даремне. Ця жінка — глухоніма. До вас відвічувач.

Входить Ар’є. Він дуже збентежений.

Ар’є: Ось журнали. А це діск з музикою. Тобі Ілай записав. Це його нова композиція. Ми на тебе усі чекаємо вдома. А це — від Бембі (подає пакунок). Адвокат сказав, що вже можна подавати на дострокове звільнення.

Доріна: Нет, я відбуду, скількі мені належить.

Ар’є: Ми усі тебе давно пробачили. Ти скоро будешь удома.

Доріна: У нас тут була групова психотерапія. У якийсь момент життя ти починаєш йти не по тій дорозі. Звертаєш у невірному напрямку. І якщо тебе ніхто не спинить …

Ар’є: У тебе, мабуть, якесь…

Доріна: Та нормальна я. Навіть дуже. Мене тут психологи перевіряли, Добре, іди додому. Я тут записана на курс малого бізнесу, у нас зараз заняття. Досвід у мене вже є..

Ар’є:  Навіть не знаю, що тобі сказати. Добре, піду. Чекаємо на тебе.

Доріна відкриває пакунок. Там книга. Вона читає (або проекція на екран):

» Барбара (Бембі) Спектор. «Нові злочинці. Драма».

Відкриває книгу. На першій сторінці присвячення:

«Любій мамусі з подякою. Бембі».  

 

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *